“Там де неправда, там Бога не шукайте, бо Бог з неправдою не може з’єднатися” – Патріарх Філарет

У суботу, 28 вересня 2019 року, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет відвідав парафію на честь святого Архістратига Божого Михаїла в селищі Опішня Зіньківського району Полтавської області.

На церковному подвір‘ї свого Архіпастиря зустріли парафіяни храму, які піднесли Патріарху букет квітів та коровай. Святіший Владика у співслужінні духовенства відправив молебень на звершення всякого доброго діла. Завершилося богослужіння співом молитви за Україну та многоліттям.

Наприкінці богослужіння Святійший Патріарх Філарет звернувся до вірян із проповіддю:

“Всечесні отці, дорогі браття і сестри. Я дуже радий, що маю  можливість сьогодні завітати у ваш скромний храм на честь Архистратига Божого Михаїла.

Україна переживає складні часи, тяжкі, і Церква також. Церква розділена на частини, і, хоч ми і отримали Томос про автокефалію Української Православної Церкви, але не такий Томос, який ми чекали. Ми думали, що це буде Томос про повну незалежність Української Церкви від інших Церков, в тому числі від Константинопольського Патріарха. А виявилось, що ми вийшли від однієї залежності – Московської, а потрапили в другу залежність – від Константинополя. А нам, українській державі й українському народу, потрібна своя Церква – незалежна. І тому, ми вирішили на Помісному Соборі, який був 20 червня, вирішили залишитися існувати Українською Православною Церквою Київського Патріархату.

Маленька сьогодні ця Церква, але і в 1992 році Київський Патріархат теж був маленький, а виріс і став найбільшою Церквою в Україні, тому що народ підтримував. Народ підтримає свою Церкву – незалежну, і не підтримує Церкву, яка залежна від інших Церков й інших народів. Тому ми віримо, що і в даному випадку ми теж переможемо. Тому що з нами Бог. А чому з нами Бог, а не з ними? А тому що правда з нами. Ми не обманюємо, ми говоримо правду, і хочемо правди. Хочемо мати свою незалежну державу, і хочемо мати в цій державі незалежну Церкву. Дав Бог нам незалежну державу? Дав. Не революцією і не війною ми досягли незалежної держави. А Бог як манну з неба дав нам у 1991 році незалежну Українську Державу. Якщо Держава є, то повинна бути і незалежна Церква, бо Держава незалежна не може існувати без незалежної Церкви. Це не тільки наш шлях, таким шляхом пройшли всі Церкви: і грецька, і румунська, і болгарська, і сербська, і навіть російська. І тому українська Церква іде тим же шляхом. І тому правда з нами. А раз з нами правда, з нами Бог і перемога теж. Бо Бог завжди там, де правда. Там де неправда, там Бога не шукайте, бо Бог з неправдою не може з’єднатися.

А головне не це. Головне те, що ми на землі тимчасово. Рано чи пізно кожен з нас помре. Але Бог створив людину безсмертною, вічною, і ніхто із людей не може зникнути з цього буття. Закінчується земне життя, почнеться вічне життя, і ми повинні не стільки турбуватися про земне життя, яке тимчасове, скільки повинні турбуватися про вічне життя, бо воно нескінченне. А у вічність ввійдуть усі  люди, вірять вони в це чи не вірять, а вічно існувати будуть. Усі будуть – і праведні, і грішні. І віруючі, і не віруючі. Всі будуть існувати. Тільки як?! Бо є блаженне життя, а є страждання. І Церква веде людей до блаженного життя. І нам Церква потрібна не тільки для того, щоб свою державу захищати і служити своєму народу, не тільки для цього. Головне завдання Церкви – це підготувати кожного з нас до життя вічного.

І тому і наша Церква хоче служити спасінню, очищенню нас від гріхів. А досягти це ми можемо яким чином? Вірою. Якщо віримо, то маємо надію на вічне життя. Бо Христос сказав: “Якщо хто увірує і охреститься, буде спасенним. А хто не увірує, той буде осудженим”. Але ми бачимо, що християн багато, а справжнього християнського життя мало. Мало, тому що не живуть за заповідями Господа Ісуса Христа. Церква закликає всіх нас – і архієреїв, і священиків, і мирян – всіх закликає виконувати заповіді Божі. Тяжко виконувати, грішимо, і часто впадаємо у відчай: “Як же ми можемо досягти вічного блаженного життя, якщо ми грішні?” Тут на допомогу нам приходить Господь, який прощає кожного грішника, який кається у своїх гріхах, визнає себе грішним. Цього грішника Бог прощає.

Але Господь одних прощає, а других не прощає. От із ним висіло два розбійника, і один злодій, і другий злодій. І один нічого доброго не зробив, і другий. Але один увійшов у рай, а другий пішов у пекло. Чому ж два злодія, а Бог їх у різні місця після смерті послав. А тому що один сказав: “Пом’яни мене, Господи, згадай мене у Своєму Царстві”. Навіть він не просив “дай мені Царства Небесного”, бо відчував себе недостойним, бо був злодій, а тільки просив згадати про нього. І за його смирення, і за його віру Господь простив його. А другий? Чому другого не простив? А тому що другий сказав протилежне: “Якщо Ти Син Божий – зійди з Хреста і нас спаси”. Тобто не покаявся, а ще й з насмішкою сказав “якщо Ти Син Божий”.

Так і з нами, якщо ми каємось в своїх гріхах, визнаємо їх, бачимо їх і просимо Бога простити, Господь простить. І та людина має надію на спасіння. Ось для цього існує Церква. Тільки в Церкві відбувається відпущення гріхів, і тільки в Церкві ми причащаємось – з’єднуємось із Тілом і Кров’ю Самого Бога. Ми ж віримо, коли причащаємось, що це є Тіло і Кров Ісуса Христа? Віримо. І тому це може нас спасти. І я бажаю, щоб Господь всім нам посилав Божественну благодать і укріпляв нашу неміч, єднав нас і привів нас до вічного блаженного життя. Йому слава на віки віків. Амінь” – сказав Патріарх Філарет.

Після закінчення богослужіння Святійший Владика поспілкувався з парафіянами святого храму.

Прес-служба Київської Патріархії