25 грудня — день пам’яті святителя Спиридона, єпископа Триміфунтського, чудотворця

25 грудня — день пам’яті святителя Спиридона, єпископа Триміфунтського, чудотворця
Святитель Спиридон, Єпископ Тримифунтський, Чудотворець народився в кінці III століття на острові Кіпр.

Про його життя відомостей збереглося мало. Відомо, що він був пастухом, мав дружину та дітей. Всі свої кошти віддавав на потреби ближніх. За це Господь нагородив його даром чудотворіння: він зціляв невиліковно хворих і виганяв бісів.

Після смерті дружини, за царювання імператора Константина Великого (306-337), він був обраний Єпископом міста Тримифунта.

У Архієрейському сані Святитель не змінив свого способу життя, поєднуючи пастирське служіння зі справами милосердя. За свідченням церковних істориків, в 325 році Святитель Спиридон брав участь в I Вселенському Соборі. Тут Святитель вступив в дискусію із грецьким філософом, який захищав аріанську єресь.

Проста мова Єпископа Спиридона показала немічність людської мудрості перед Премудрістю Божою: «Слухай філософе, ми віруємо, що Всемогутній Бог із нічого створив Своїм Словом і Духом небо, землю, людину та весь видимий і невидимий світ. Слово це є Син Божий, Який зійшов заради наших гріхів на землю, народився від Діви, жив з людьми, постраждав, помер для нашого спасіння і потім воскрес, спокутувавши Своїми стражданнями первородний гріх та спас людський рід. Ми віруємо, що Він Одноістотний і Равночесний з Отцем, і віруємо цьому без всяких лукавих вигадок, бо таємницю цю осягнути людським розумом неможливо».

В результаті дискусії противник християнства зробився його ревним захисником і прийняв Святе Хрещення. Після розмови зі Святим Спиридоном, звернувшись до своїх друзів, філософ сказав: «Слухайте! Допоки змагання зі мною велося за допомогою доказів, я виставляв проти одних доказів інші та своїм мистецтвом сперечатися перемагав усіх, але коли замість доказу від розуму, з вуст цього старця почала виходити якась особлива сила, докази стали безсилі проти неї, оскільки людина не може опиратися Богові».

Святитель з великою любов’ю піклувався про свою паству. За його молитвою посуха змінювалася рясним животворним дощем, а безперервні дощі – теплою та сухою погодою. Також зцілялися хворі, виганялися демони.

Одного разу до нього прийшла жінка з мертвою дитиною на руках, просячи заступництва Святого. Помолившись, Спиридон повернув немовля до життя. Мати ж, приголомшена радістю, впала мертвою. Але по молитва Угодника Божого повернулось життя і матері.

Якось, поспішаючи врятувати свого друга, на якого звели наклеп і засудили до смерті, Святитель змушений був зупинитись в дорозі через розлитий від повені струмок. Святий наказав потоку: «Стань! Так велить тобі Владика всього світу, щоб я міг перейти й врятований був чоловік, заради якого поспішаю». Воля Святителя була виконана й він благополучно перейшов на інший берег. Суддя, попереджений про диво, з пошаною зустрів Святого Спиридона й відпустив його друга.

Відомий із життя Святителя і такий випадок. Якось він зайшов в порожню церкву, звелів запалити лампади та свічки й розпочав Богослужіння. Проголосивши «Мир усім», він з дияконом почув у відповідь зверху безліч голосів, які виголосили: «І духові твоєму». На кожній ектенії невидимий хор співав «Господи, помилуй». З церкви долинали співи й до неї почали поспішати люди. У міру того, як вони наближалися до церкви, дивний спів все більше і більш наповнював їхній слух і тішив серця. Але, коли вони увійшли до церкви, то не побачили нікого, крім Єпископа з кількома служителями, й не чули вже більше небесного співу.

У Святого був звичай із зібраного врожаю одну частину роздавати бідним, а іншу віддавати нужденним в борг. Сам він особисто нічого не давав, а просто показував вхід в комору, де кожен міг взяти, скільки потрібно, а потім повернути таким же чином, без перевірки та звіту.

Відома також розповідь Сократа Схоластика про те, як злодії вирішили викрасти овець Святого Спиридона: пізно вночі забралися вони в кошару, але тут невидимою силою були зв’язані. Коли настав ранок, Святий прийшов до стада і, побачивши пов’язаних розбійників та помолившись, розв’язав їх і довго вмовляв залишити беззаконний шлях і добувати їжу чесною працею. Потім, подарував їм по вівці і, відпускаючи їх, ласкаво сказав: «Це за те, що не дарма ви не спали».

Коли в Олександрії був скликаний Собор заради розтрощення ідолів і капищ, за молитвами отців Собору попадали всі ідоли, окрім одного, найбільш шанованого. Патріарху у видінні було відкрито, що цей ідол залишився для того, щоб його розбив Святитель Спиридон Тримифунтський. Його викликали на Собор і коли корабель пристав до берега й Святитель ступив на землю, ідол в Александрії зі всіма жертовниками розсипався.

Так у праведності й святості прожив Святий Спиридон земне життя і в молитві віддав свою душу Господу близько 348 року.

Мощі Святителя Спиридона перебувають на острові Корфу (Греція)в церкві на честь його імені, крім правої руки, яка знаходиться в Римі.

 

Святитель Іоан Золотоустий, архиєпископ Константинопольський

Святитель Іоан Золотоустий, архиєпископ Константинопольський

“Я прошу ваших молитов. Ваші молитви — для мене стіна і твердиня! Молитва загасила вогняну піч. Молитва загородила пащі левів. Молитва відкрила рай… Такої твердині прошу у вас, такої милості потребую”. Ці слова, звернені до християн, належать великому святителю і вчителю Церкви святому Іоану Золотоустому, архиєпископу Константинопольському (407). Сьогодні, 26 листопада, Церква вшановує його святу пам’ять. Read more

Улюблений учень Христа. Апостол Іоан Богослов

Улюблений учень Христа. Апостол Іоан Богослов

9 жовтня, Православна Церква вшановує пам’ять святого апостола і євангелиста Іоана Богослова. Апостол Іоан був улюбленим учеником Ісуса Христа. Спаситель любив його за жертовну любов та душевну чистоту.

Іоан був сином Зеведея і Саломії – дочки святого Йосифа Обручника. Одночасно зі своїм братом Яковом він був покликаний Ісусом Христом в число учеників на Генісаретському озері. Після свого покликання апостол не розлучався з Господом і був одним з трьох учеників, яких він особисто наблизив до Себе. Read more

2 жовтня – пам’ять святого благовірного князя Ігоря Чернігівського, Київського

2 жовтня – пам’ять святого благовірного князя Ігоря Чернігівського, Київського

2 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять святого благовірного князя Ігоря Ольговича, Чернігівського, Київського (у хрещенні Георгія, у чернецтві Гавриїла).

Середина XII століття була для Русі скорботним часом безперервних міжусобних воєн за Київське князювання між Ольговичами та Мстиславичами.

Святий Ігор, волею Божою вступив у боротьбу за Київське князювання, мученицьким подвигом повинен був спокутувати спадковий гріх князівських усобиць.

У серпні 1146 помер князь Всеволод, гордовите князювання якого послужило приводом для порушення ненависті до Ігоря, проти волі залученого в самий центр подій. Під Києвом відбулася битва між військами князя Ігоря і Ізяслава Мстиславича, в якій київські війська у розпал бою перейшли на бік останнього. Чотири дні Ігор Ольгович переховувався в болотах біля Києва. Read more

Cвято первоверховних апостолів Петра і Павла

Cвято первоверховних апостолів Петра і Павла

12 липня Свята Православна Церква урочисто святкує пам’ять святих первоверховних апостолів Петра і Павла

Постійно підтримувані благодаттю Святого Духа, Святі первоверховні апостоли Петро і Павло навертали до Христа тисячі людей, змушували мовчати уста мудреців тодішнього світу, хвилювали й підкоряли своєю проповіддю людські серця. Вшановуючи їхні труди і подвиги в поширенні Христового вчення, ми -послідовники їх у вірі молитовно і літургійно святкуємо їх пам’ять щороку 12 липня. Наполеглива праця породжена безумовною вірою і впевненістю у вченні, що вони проповідували – ось основна риса діяльності цих двох святих мужів.

Святий апостол Петро був удостоєний стати свідком найважливіших подій в житті Христа-Спасителя – Гефсиманської молитви і Божественної слави на горі Преображення. А святому апостолу Павлу було дано бути піднятим до третього неба, за його висловом, до раю, де він чув невимовні слова, котрих людина не в змозі й переказати. Перед нами люди, які своїм життям вчать нас: якщо згрішив – то покайся, якщо потерпів падіння – то вставай, виявив слабкодухість – зміцнюйся надією на Бога, віруй в Нього, люби Його. І такий шлях праведного життя у Господі нашому Ісусі Христі і приведе нас до наслідування життя вічного.

Слово апостол з грецької перекладається як посланець. Всі ми послані Богом в цей світ щоб осягнути вічну правду і істину і свідчити про неї своїм буттям і життям, тобто жити згідно Божих заповідей та божественного закону. В цьому нехай нам допоможуть святі первоверховні апостоли.