8 листопада – святого великомученика Димитрія Солунського

8 листопада – святого великомученика Димитрія Солунського

Свята Церква від перших віків християнства високо шанувала і шанує заслуги мучеників, їх почитає, їх ставить нам за взірець досконалої любові до Бога та твердої віри. Деякі з них, що в особливий спосіб відзначилися своєю ревністю і мужністю в утверджені святій вірі та чудами, що ними їх Господь Бог прославив після смерті, мають у церковному році свої урочисті свята. До них належить святий великомученик Димитрій Солунський, якого Церква святкує 8 листопада (26 жовтня за ст. ст.).

Святий великомученик Димитрій народився у сім’ї римського проконсула міста Солунь (нині Салоніки в Греції) у III ст. На той час більшість мешканців міста були язичниками, але чимала християнська громада, заснована апостолом Павлом, існувала вже триста років. До таємних сповідників християнської віри належала і родина Димитрія. Коли хлопець подорослішав, батьки показали йому чудові ікони Христа й Богородиці. Тоді Димитрій дізнався, що поганські боги – то омана, а насправді існує лише Всемогутній Бог. День у день юнак ревно молився й уважно слухав євангельські розповіді. Невдовзі батько Димитрія відійшов до Бога, а юнакові довелося заступити його місце. За наказом імператора, молодий правитель мав виявити й ув’язнити солунських християн. Проте Димитрій цього не зробив, а відверто оголосив, що вірить у єдиного Істинного Бога, і почав навертати язичників. Дізнавшись про це, імператор Максиміліан розгнівався і наказав вкинути Димитрія до в’язниці, а сам зажадав розваг. Володар дуже тішився, коли гладіатор Лій кидав невинних християн на гострі списи, аж поки на двобій вийшов юнак Нестор. Перед поєдинком він попрохав у Димитрія благословення на бій, і почув провіщення своєї перемоги та смерті. Мужній юнак не злякався смерті й став до бою. А слова Димитрія і справді виявилися пророчими. Втративши свого улюбленця, знавіснілий Максиміліан наказав стратити Нестора, а з ним і Димитрія, який допоміг йому своєю молитвою. Сталося це у 306 р.

За правління імператора Костянтина Великого (306-337 рр.) над могилою великомученика Димитрія спорудили храм, а через сто років були віднайдені його нетлінні мощі.

При гробі великомученика Димитрія відбувалися чудеса і зцілення. Так, у час правління імператора Маврикія авари оточили місто Солунь. Святий Димитрій з’явився на міській стіні, і вороже військо кинулося втікати. Іншого разу святий врятував місто від голоду. Житіє святого Димитрія оповідає, що він звільняв християн з ворожого полону і допомагав їм повернутися до Солуня.

З VII століття біля раки святого Димитрія почало текти запашне й чудотворне миро, про що писали сучасники. У XIV столітті Димитрій Хризолог писав про нього: «Миро за своєю властивістю не є водою, але густіше за неї, і не схоже на жодну з відомих нам речовин… Воно дивніше від будь-яких пахощів не лише штучних, але й від тих, що за природою створені Богом». Тому великомученика Димитрія Свята Церква вшановує як Мироточивого.

Прес-служба Київської Патріархії

Святкувати Хеловін небезпечно: що приховує це антихристиянське “свято”?

Святкувати Хеловін небезпечно: що приховує це антихристиянське “свято”?

 «Будьте тверезi, пильнуйте, бо супротивник ваш диявол хо­дить, рикаючи, наче лев, i шукає, кого б пожерти» (1 Пет. 5: 8)

Сучасне українське суспільство інтенсивно переживає період формування власної культурної ідентичності. Адже з розпадом Радянського Союзу відкрилися нові перспективи культурного спілкування та обміну, котрі були не можливі у тоталітарній державі. Найпершою видимою ознакою цих процесів є потрапляння до суспільного життя українців західних традицій, які швидко приживаються в побутовому, соціальному та інших культурних сферах життя.

Не помітно, але впевнено ми переймаємо західноєвропейський та американський спосіб життя, тобто стаємо вестернізованим суспільством. І ми самі цього прагнемо, бо бачимо високий рівень комфорту, вироблену роками логіку життя, поведінки та світогляду. Але й на цьому шляху потрібно бути обережними, щоб переймаючи інший досвід не потонути в морі невідомого. Все нове цікаве, проте потрібно усвідомити: чи дійсно все буде корисним? А можливо дещо є і небезпечним?

Уперше українське суспільство почуло про “Хеловін” із американських фільмів у 90-х роках. Слово «Хеловін» чи «Геловін» походить із кельтської мови. Кельти є найдревнішим народом Європи, фактично кожна європейська народність має часткове походження від кельтів. Кельти заселили Європу вже у І тисячолітті до Р.Х., в ІІІ ст. до Р.Х. їх почали витісняти з центральної Європи римляни, котрі фактично заволоділи всіма їх територіями та витіснили кельтів до островів Великої Британії, куди їм у ІІІ-IV ст. принесли християнство місіонери. Кельтські народності, хоч і стали християнами, але як і більшість європейців християнська віра прижилася із залишками язичницьких традицій.

Зрозуміти точно що означає слово «Хеловін» та його походження неможливо. Відомо те, що кельти в цей день відзначали завершення збирання урожаю. За іншими відомостями це був також загальний день вшанування померлих, яким у кожному домі залишали нові плоди урожаю, щоб вони не забирали до свого царства ще живих. Так би мовити існував умовний своєрідний відкуп від смерті.

За сучасним календарем Хеловін випадає на кінець дня 31 жовтня та початок 1 листопада. Ніч між цими днями є часом святкування Хеловіну, що випадає на надвечір’я «Дня всіх святих» за календарем Римо-католицької церкви. Язичницькі релігійні традиції та християнські свята наклалися у народному побутовому життя й збереглися до наших днів.

Реформаційні процеси у західному християнстві у XVI ст. суттєво вплинули на форму проведення Хеловіну. Також серйозних змін Хеловін набув через еміграцію європейців до американського континенту. Тому з XVII ст. серед представників американської культури, прийнято, щоб діти у вечері цього дня переодягалися в образ страшних істот та лякали дорослих, які відкупляються від них цукерками чи іншими солодощами. Кожна сім’я прикрашає свій будинок гарбузом, де вирізаються спеціальні отвори, щоб кругла форма гарбуза була схожою на потворну голову, через яку виблискує вогонь, бо в середину гарбуза вставляється свічка. Такий гарбуз називається – «світильник/ліхтар Джека».

За давньою ірландською легендою Джек був розгульним та жадібними ковалем. Щоб задовольнити себе алкоголем він обдурив самого диявола, проте через своє порочне життя він не міг і потрапити до раю. Тоді сатана покарав його перебувати між світом мертвих та живих, щоб він супроводжував людей або до раю чи пекла, держачи в руці вуглину з пекла – дарунок диявола Джекові як символ постійного неспокою.

Наприклад у Шотландії та Ірландії, Хеловін святкують як день завершення літнього тепла та прихід похолодання, з яким земля ніби перестає діяти, тобто помирає. У цій національній культурі збереглися давні кельтські традиції, бо місяці листопад називається «мі на сауна», тобто «кінець літа». Але строгість християнських традицій у цих народів призвела до того, що ще у часи середньовіччя ірландське духовенством, щоб зупинити язичницьку обрядовість постановили молитися за померлих перед католицьким святом «Днем всіх святих».

Випадки припинити святкування Хеловіну були і в США у ХІХ ст., християнські пастирі не схвалювали його проведення. Через еміграцію шотландців та ірландців до Америки, вона залишилося у побутовому житті народу, проте різко засуджуються тутешніми християнськими конфесіями. Особливо жорстко виступає в США Римо-католицька церква проти проведення Хеловіну в будь-які формі. Тому на державному рівні це свято не святкується, але шляхом трансформації набуло популярності як така весела народна подія з переодяганням дітей та жартами на тему жахів.

З поширенням американської культури після Другої світової війни Хеловін увійшов до народного життя багатьох країн. В Європі та Азії його святкують в основному увечері «як день жахів», що за останні роки набуло комерційного значення, бо відбуваються атракціони з страшилками, великомасштабні піротехнічні дійства та багаття, паради та вечірки тощо. Надзвичайної популярності за останній час набули дискотеки у стилі Хеловін, куди можна потрапити в одязі вампіра, чорта та всяких потворних істот.

У США та Великій Британії на Хеловін роблять різні пустощі та розіграші, підлітки намазують автомобілі милом, закидають будинки яйцями і гнилою городиною. Діти можуть обмотувати дерева туалетним папером або дзвонити в двері, а тоді тікати. Нерідко такі жарти межують з вандалізмом, тому часто крамниці не продають дітям яйця в період святкування Геловіну.

Таким чином, проведення Хеловіну з кожним роком видозмінюється, набуваючи все більших масштабів від розмов про жахливих істот до корпоративів та сімейних вечірок.

Люди і більшості не розуміють, що під веселою формою Хеловіну приховують трагічні речі, котрі для життя людини та її близьких може мати непоправні наслідки. Хеловін, незважаючи на свою привабливість, є протилежністю християнського віровчення, адже під його виглядом приховується прославлення темних сил – лукавого/диявола та його служителів. Що у цьому переконатися, необхідно проаналізувати такі історичні засади Хеловіну:

  1. Хеловін бере свій початок як «свято смерті», тобто живим людям, щоб не потрапили до царства мертвих потрібно показати істотам смерті що вони свої. Звідси традиція гарбузів чи інших овочів із вирізанням та свічками, переодягання в образ мертвих істот чи осіб, котрі пов’язані із смертю: маги, чаклуни, вампіри, привиди тощо.

Християнська віра не вшановує смерті, як відомо «Бог є Богом живих». Навпаки християнство є вірою життя, перемогою над смертю, до котрої веде диявол, спокушаючи людство, котре воскресив Спаситель Господь Ісус Христос, Він й переможець лукавого.

  1. Хеловін випадає перед днем католицького свята Всіх святих, Римська церква спеціально запровадила це свято перед Хеловіном, щоб кельтські народи забули про свої язичницькі традиції. Та щоб таким чином вшанувати християнських місіонерів серед кельтських народів, які постраждали за віру як за мучені безжалісними язичниками. Хоча Православна церква святкує День всіх святих у другу неділі після Свята Трійці (П’ятидесятниці), але потрібно поважати почуття інших віруючих й не культивувати Хеловін.
  2. Нерідко можна почути, що Хеловін і є Днем всіх святих – це помилка, чи спеціальна підміна понять, щоб під виглядом «святої події» стимулювати до звеличення лукавого та його темних сил.
  3. І що найбільш є важливим, потрібно знати кожному віруючому та не тільки віруючій людині: описувати, малювати чи уподібнюватися лукавому та його служителям є сильним гріхом. Коли людина добровільно чи несвідомо переймає на себе властивості зла чи смерті, вона тим самим в пускає їх у своє життя, стаючи інструментом зла, тобто знищує себе й інших людей.

Про цей феномен дуже пописано у творах отців та вчителів Церкви, що будь-яке звеличання лукавих сил, їх опис у літературі, малювання картинах, імітація у акторському мистецтві, зображення в статуях, реліквіях, іграшках, різних символах чи інших матеріалах, що стало дуже частим зараз, може мати катастрофічні наслідки для життя людей. Прикладів безліч, радимо переглянути біографії відомих людей, котрі писали, малювали чи грали подібні ролі, щоб зрозуміти до чого це може призвести.

Навіть в США, звідки пішла сучасна практика святкування Хеловіну це свято називають «днем сатанистів», вказуючи на його негативне значення. Проведення Хеловіну в будь-якому значенні є служіння сатані, що заперечує християнську віру та може серйозно шкодити життю людей.

Соломонове вирішення конфлікту між УПЦ КП та ПЦУ

Соломонове вирішення конфлікту між УПЦ КП та ПЦУ

Пропозиція для керівництва ПЦУ

«…Суд не може втручатися у внутрішні питання Церкви, в яких компетентними є виключно церковні соборні органи. Якщо держава дозволить суду незаконно втручатися у такі питання – наша Церква мовчати не буде. Як і всі, хто вболівають за ії краще майбутнє». Read more

Єпископ Васильківський Андрій: Втрата совісті, порушення канонів і що далі?

Єпископ Васильківський Андрій: Втрата совісті, порушення канонів і що далі?

Далі, звичайно, Господь знає, що буде. Але ми знаємо з чого почалося…

А почалося з надії на те, що в Українській державі, яка отримала незалежність 24 серпня 1991 р., – як дар з неба, побудуємо свою незалежну, насправді автокефальну Українську Православну Церкву. Read more

Православ’я в Україні – виклики та особисті інтереси

Православ’я в Україні – виклики та особисті інтереси

Зі здобуттям незалежності України, відразу постало питання незалежної, чи правильно казати церковною мовою – Помісної Української Православної Церкви. І це логічно, відповідно до 34 Апостольського Правила. Не будемо вдаватися в аналіз далекого минулого, але у 1992 році, в результаті об’єднавчого Собору УПЦ та УАПЦ було створено Українську Православну Церкву Київського Патріархату. Read more

Руйнування Церкви Христової – ганебна справа, – єпископ Андрій

Руйнування Церкви Христової – ганебна справа, – єпископ Андрій

16 липня 2019 року єпископ Васильківський Андрій, вікарій Київської єпархії, висловив свою позицію щодо ситуації, яка склалася в Українському Православ’ї.

Ми живемо, нібито, у демократичній країні, де має бути свобода слова, сповідання релігії, вільний вибір відповідно своїх переконань.

В Україні нараховується майже 35 тисяч релігійних організацій. Кого тільки не реєструють, хіба крім сатаністів. Але небезпека в Укрїнській державі існує, бо нечиста сила успішно діє, навіть серед православних. У нашій країні, чиновники Міністерства культури виконують потужну антидержавницьку роботу, з якою не змогли  впоратися за останні, майже 30 років, жодні внутрішні та зовнішні супротивники Української Церкви – ліквідувати УПЦ КП, як «небезпечну» релігійну структуру.

Церква, в якій кожного дня возносилася молитва до Бога, особливо за літургією, у багатьох монастирях і храмах, на чолі з Володимирським собором, за український народ, за людей, що живуть в Україні і за межами її, за владу і за всіх воїнів, що захищають країну нашу, і за тих, хто поклав життя своє у війні на Донбасі і за свободу на Майдані. Ця молитва нам всім дуже необхідна, і хто може бути проти неї, крім нечистої сили? Коротка буде радість сатани, бо молитва у Київському Патріархаті не припинилася. Як і раніше, кожного дня у Володимирському соборі та інших наших храмах йде Служба Божа. Як і раніше, Святійший Патріарх Філарет очолює всі святкові та недільні Богослужіння та акафісти. Read more

Що відбувається з канонічним православ’ям в Україні, – єпископ Васильківський Андрій

Що відбувається з канонічним православ’ям в Україні, – єпископ Васильківський Андрій

Єпископ Васильківський Андрій, вікарій Київської єпархії, висловив свою позицію щодо ситуації, яка склалася в Українському Православ’ї.

Що відбувається з канонічним православ’ям в Україні

Церква за катехизисом – це суспільство людей, які мають єдину віру, дисципліну, ієрархію, канони, єдине богослужіння. Але про Духа Святого ми часто забуваємо, а саме: єдність цього суспільства в Дусі Божому – визначає Православну Церкву. Зовнішнє перебування людини у Церкві без внутрішнього образу життя у Дусі, яке б положення вона в Ній не займала, ще зовсім не означає її належність до Церкви. «Примири і з’єднай його зі святою Твоєю Церквою через Ісуса Христа, Господа нашого», звучить у молитві під час таїнства сповіді. «Примири і з’єднай» – значить, що грішник до покаяння перебуває у ворожнечі з Богом та є поза Церквою.

Зовнішня єдність – є єдністю, яка проявляється в участі у таїнствах; внутрішня єдність – є єдністю Духа. Багато людей спасалося, особливо мучеників, які не брали участі у таїнствах церковних, але ніхто не спасається не будучи причасником внутрішньої церковної святості, її віри, надії, любові. Тільки внутрішнє, істинне християнське життя може це дати.

«Будь яка Помісна Церква може не тільки похитнутися, але й зруйнуватися». Тому, важливо не тільки свято-отцівське розуміння Святого Писання, але й свято-отцівські основи духовного життя, про що менш за все зараз говорять. Все духовне життя зводиться до сповіді, причастя і прийняття участі в інших таїнствах, а на те, що насправді нас зв’язує з Богом, тобто молитва, ми не звертаємо на неї увагу, а просто вичитуємо. Молитва без уваги – шкідлива для душі, образлива для Бога, пустослів’я. Інші ж духовні питання навіть не стоять на поверхні. Про існування духовних законів і мови не йде. Read more