Проповідь Патріарха Філарета в день пам’яті святого апостола Андрія Первозванного

Проповідь Патріарха Філарета в день пам’яті святого апостола Андрія Первозванного

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Дорогі браття і сестри!

Сьогодні Свята Церква святкує пам’ять святогог апостола Андрія Первозваного, того апостола, який проповідував Євангеліє Христове серед скіфів. Перебуваючи на Київських пагорбах, він прорік, що “на цих горах засяє благодать Божа, тут буде велике місто, і Господь воздвигне багато церков”. Як знамення того, що на цьому місці люди будуть поклонятися і молитися Розіп’ятому Богу, він поставив хрест Господній. Як ми знаємо і своєю вірою свідчимо, пророцтво апостола Андрія збулося. Read more

13 грудня – пам’ять святого апостола Андрія Первозванного

13 грудня – пам’ять святого апостола Андрія Первозванного

Святий апостол Андрій Первозванний був родом з Віфсаїди Галілейської. Згодом він жив у Капернаумі, на березі Генісаретського озера разом з братом Симоном, займаючись рибним ловом. З юних років апостол Андрій відрізнявся молитовною налаштованістю до Бога.

Він не одружився, а став учнем святого пророка Іоанна Хрестителя, який сповістив про пришестя у світ Спасителя. Коли святий Іоанн Хреститель вказав на Йордані святим апостолам Андрію і Іоанну Богослову на Ісуса Христа, називаючи Його Агнцем Божим, вони негайно пішли за Господом.

Святий апостол Андрій став першим учнем Христа і першим, хто сповідав Його Месією, привівши до Христа свого старшого брата Симона, майбутнього апостола Петра.

Після Воскресіння і Вознесіння Христового, свідком якого також був святий апостол Андрій, він повернувся в Єрусалим. Тут у День П’ятидесятниці разом з іншими апостолами і Пресвятою Богородицею, апостол Андрій сповнився Духа Святого, як передбачив Сам Господь. З проповіддю Слова Божого святий апостол Андрій здійснив кілька подорожей, під час яких тричі повертався в Єрусалим. Він пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, Скіфію, Причорномор’я.

За переказами Грузинської Церкви, апостол Андрій проповідував разом з апостолом Симоном Кананітом в Абхазії, де апостол Симон прийняв мученицьку смерть. Вгору по Дніпру апостол Андрій піднявся до місця розташування майбутнього Києва, де, як оповідає преподобний Нестор Літописець, поставив хрест на київських горах, звернувшись до своїх учнів зі словами: «Чи Бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог спорудить багато церков».

Просуваючись далі на північ, апостол Андрій дійшов до поселень слов’ян на місці майбутнього Новгорода і в нинішньому селі Грузино поставив свій жезл.

Звідси апостол Андрій через землі варягів пройшов Рим і знову повернувся у Фракію. Тут у невеликому селищі Візантії, майбутньому Константинополі, він заснував християнську Церкву, висвятивши в єпископа одного із сімдесяти апостолів Христових – Стахія.

На своєму шляху апостол Андрій переживав багато неприємностей від язичників. Його били, виганяли з міст, але Господь зберігав свого обранця і за його молитвами здійснював дивні чудеса. Останнім містом, куди прийшов святий апостол Андрій Первозванний, і де він прийняв мученицьку смерть в 62 році, було місто Патри. Тут по молитві апостола одужав важко хворий Сосій, знатний городянин. Від накладання апостольських рук зцілилася Максиміла, дружина правителя Патрского і його брат філософ Стратоклій.

Це спонукало жителів міста приймати від апостола Андрія святе хрещення, однак правитель міста консул Егеат залишався переконаним язичником. Святий апостол з любов’ю і смиренням звертався до його душі, прагнучи відкрити йому християнську таємницю вічного життя, чудотворну силу Святого Хреста Господнього. Розлючений Егеат наказав розіп’яти апостола.

З радістю прийняв святий Андрій Первозванний рішення правителя і піднявся на місце страти. Щоб продовжити муки апостола, Егеат наказав не прибивати рук і ніг його до хреста, а прив’язати їх.

За переказами, хрест, на якому був розп’ятий святий апостол Андрій Первозванний, мав форму літери «Х» і отримав назву «Андріївський хрест». Два дні апостол з хреста вчив присутніх навколо городян. Люди, які слухали його, всією душею співчували йому і вимагали зняти святого апостола з хреста. Злякавшись народного обурення, Егеат наказав припинити страту. Але святий апостол став молитися, щоб Господь удостоїв його хресної смерті. Як не намагалися воїни зняти апостола Андрія, але руки їх не слухалися.

Розп’ятий апостол, висловив хвалу Богові і промовив: «Господи, Ісусе Христе, прийми дух мій». Тоді яскраве сяйво Божественного світла освятило хрест і розіп’ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, святий апостол Андрій Первозванний вже віддав свою душу Господеві. Максиміла, дружина правителя, зняла з хреста тіло апостола і з честю поховала його. Мученицька кончина апостола Андрія Первозванного була приблизно в 62 році.

У 357 році мощі святого апостола Андрія Первозванного були урочисто перенесені до Константинополя і покладені в храмі Святих Апостолів поряд з мощами святого апостола і євангеліста Луки і учня апостола Павла – апостола Тимофія.

Після взяття Константинополя хрестоносцями, у 1208 році мощі святого апостола Андрія були перевезені до Італії і поміщені в кафедральному храмі в Амальфі. За часів Папи Римського Пія II чесна глава святого апостола Андрія була перенесена в Рим і покладена в соборі святого апостола Петра.

4 грудня – Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

4 грудня – Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

 “Ти храм Божий, храм освячений, храм, що має вмістити Сина Божого, храм живий святої слави Христа Бога нашого…”

Введення в храм Пресвятої Богородиці відбулось, за збереженими Переданням розповідями, таким чином. Батьки Діви Марії, Праведні Іоаким і Анна, молячись за звільнення від безпліддя, дали обітницю, якщо народиться дитина, присвятити її на служіння Богу.

Коли Пресвятій Діві виповнилось три роки, святі батьки вирішили виконати свою обітницю. Зібравши родичів і знайомих, одягнувши Пречисту Марію в найкращий одяг, зі співом священних пісень, з запаленими свічами в руках привели Її в Єрусалимський храм. Там зустрів Богоотроковицю первосвященик зі множеством священиків. До храму вели сходи з п’ятнадцяти високих сходинок. Як тільки младенця Марію поставили на першу сходинку, то Вона укріпляєма силою Божою подолала і інші сходини. Потім первосвященик за натхненням з Неба увів Пресвяту Діву в Святеє святих, куди зі всіх людей тільки раз в році входив первосвященик з очищувальною кров’ю. Всі присутні в храмі дивувались цій незвичайній події.

Праведні Іоаким і Анна, доручивши дитину волі Отця Небесного, повернулись додому. Преблагословенна Діва Марія залишалась в приміщенні для дівствениць, яке знаходилось при храмі. Навколо храму, за свідченням Священного Писання ( Вих.38; 1Цар. 1, 28; Лк. 2,37) та історика Йосифа Флавія, було багато житлових приміщень, в яких перебували ті, що присвятили себе на служіння Богу.

Глибокою тайною покрите земне життя Пресвятої Богородиці від дитинства до вознесіння на небо. Сокровенним було і Її життя в Єрусалимському храмі. «Якби хто запитав мене, – говорив блаженний Ієроним, як проводила час юності Пресвята Діва, – я відповів би: це відомо Самому Богу і Архангелу Гавриїлу, невідступному хранителю Її».

Але в Церковному переданні збереглись свідчення, що під час перебування Пречистої Діви в Єрусалимському храмі вона виховувалась в товаристві благочестивих дів, старанно читала священне Писання, займалась рукоділлям, постійно молилась і зростала в постійній любові до Бога. На згадку про Введення Пресвятої Богородиці в Єрусалимський храм Свята Церква з древніх часів встановила торжественне святкування. Вказівки на звершення свята в перші віки християнства знаходяться в переданнях палестинських християн, де говорилось про те, що свята цариця Єлена побудувала храм на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці.

Свято Введення в храм Пресвятої Богородиці – передвістя благовоління Божого до людського роду, проповідь спасіння, обітниця Христового пришестя.

29 листопада – день пам’яті святого Апостола і Євангелиста Матфея

29 листопада – день пам’яті святого Апостола і Євангелиста Матфея

Святий апостол i євангелист Матфей був апостолом із Дванадцяти. До свого навернення до Христа Матфей служив митарем, збирачем податків для Риму. Почувши слова Ісуса Христа: «Іди за Мною» (Мф. 9. 9), він залишив свою посаду і пішов за Спасителем. Сприйнявши благодатні дари Духа Святого, апостол Матфей спочатку проповідував у Палестині. Перед виходом на проповідь у далекі країни на прохання християн-іудеїв, що залишалися в Єрусалимі, апостол написав Євангеліє. У ряду книг Нового Завіту Євангеліє від Матфея стоїть на першому місці. Написано єврейською (арамейською) мовою. Слова і діяння Спасителя Матфей викладає відповідно до трьох видів служіння Христа: як Пророка і Законодавця, Царя над світом невидимим і видимим і Первосвященика, що приносить жертву за гріхи всіх людей.

Святий апостол Матфей обійшов з Євангельською проповіддю Сирію, Мідію, Персію і Парфію, закінчивши свої проповідницькі праці мученицькою смертю в Ефіопії. Країна ця була населена племенами канібалів з доволі примітивними звичаями і віруваннями. Святий апостол Матфей своєю проповіддю тут навернув декількох ідолопоклонників до віри в Христа, заснував Церкву і побудував храм у місті Мірму, поставив у ній єпископом свого супутника на ім’я Платон. Коли апостол старанно благав Бога про навернення ефіопів, під час молитви явився йому Сам Господь в образі хлопця і, давши жезл, наказав поставити його біля дверей храму. Господь сказав, що з цього жезла виросте дерево і буде приносити плоди, а від кореня його буде випливати джерело води. Вмившись у воді і споживши плодів, ефіопи змінять свій прикрий норов, стануть добрими і лагідними.

Коли апостол ніс жезл до храму, то зустрів на шляху дружину і сина правителя цієї країни Фулвіана, одержимих нечистим духом. Святий апостол ім’ям Ісуса Христа зцілив їх. Це диво звернуло до Господа ще безліч язичників. Але володар не хотів, щоб його піддані стали християнами і перестали поклонятися язичницьким богам. Він звинуватив апостола в чаклунстві і наказав стратити його. Святого Матфея поклали обличчям вниз, засипали хмизом і підпалили. Коли вогнище розгорілося, то всі побачили, що вогонь не шкодить святому Матфею. Тоді Фулвіан наказав додати хмизу в багаття, обливши його смолою і поставивши навколо дванадцять ідолів. Але полум’я розтопило ідолів і обпалило Фулвіана. Переляканий ефіоп звернувся до святого з благанням про помилування, і по молитві апостола полум’я згасло. Тіло святого апостола залишилося неушкодженим, і він відійшов до Господа (60 р.). Правитель Фулвіан гірко розкаявся в скоєному. але сумнівів своїх не залишив. Він звелів покласти тіло святого Матфея в залізну труну і кинути в море. При цьому Фулвіан сказав, що якщо Бог  збереже тіло Матфея у воді, як зберіг його у вогні, то слід поклонятися цьому Єдиному Правдивому Богові.

У ту ж ніч до єпископа Платона у сні з’явився апостол Матфей і наказав йому йти з кліром на берег моря і знайти там його тіло. Прийшов на берег і Фулвіан зі своєю свитою. Винесений хвилею гріб був з честю перенесений у храм, побудований апостолом. Тоді Фулвіан попросив у Матфея прощення після чого єпископ Платон хрестив його з ім’ям Матфей, яке дав йому за велінням Божим. Фулвіан згодом прийняв єпископство і продовжив справу навернення свого народу. 

Розпочався Різдвяний піст: як правильно його провести?

Розпочався Різдвяний піст: як правильно його провести?

Від 28 листопада до 6 січня включно триватиме Різдвяний піст. В цей час згідно традицій Православної Церкви та церковного Уставу християни обмежують себе в їжі, а також намагаються уникати в своєму житті того, що віддаляє людину від Бога, для того, щоб духовно приготуватися до зустрічі великого свята Різдва Христового.

Почуття благоговіння перед таємницею Різдва Спасителя у Вифлеємі змушує християнина задуматися про те, як гідно себе підготувати до цього великого свята. У молитовному житті Церкви таємниця втілення дорівнює таємниці воскресіння з мертвих, а церковний календар вказує межі і зміст Різдвяного Посту, що нагадує смисл Великого Посту.

Постячи тілесно, в той же час необхідно нам поститися і духовно. “Постячись, браття, тілесно, постімо і духовно, звільнімось від усякої неправди”, – заповідає Свята Церква. Мова не йде про заморювання самих себе голодом до виснаження – такі крайнощі Церквою засуджуються.

Дні посту – це час рясного виявлення милосердя, примирення з усіма, прощення. У мирі серця, молитві й пості людина осягає найвищий сенс життя, торкається серцем Царства Божого. За словом Спасителя, тільки молитвою і постом ми можемо вигнати духа зла (Мф. 17:21; Мк. 9:29).

Піст тілесний, без посту духовного, нічого не приносить для спасіння душі, навіть навпаки, може бути і духовно шкідливим, якщо людина, утримуючись від їжі, переймається свідомістю власної переваги від свідомості того, що вона постить. Справжній піст пов’язаний з молитвою, покаянням, з утриманням від пристрастей і пороків, викоріненням злих справ, прощенням образ, з утриманням від подружнього життя, з виключенням розважальних і видовищних заходів, перегляду телевізора. Піст не мета, а засіб – засіб упокорити свою плоть і очиститися від гріхів. Без молитви і покаяння піст стає лише дієтою.

Суть посту виражена в наступній церковній пісні: “постячись від їжі, душе моя, а від пристрастей не очищаючись, – марно втішаєшся утриманням від їжі: бо – якщо піст не принесе тобі виправлення, то ненависною будеш Богові, як фальшива, і уподібнишся злим демонам, які ніколи не їдять “.

Бажаємо всім допомоги Божої у постуванні!

Святитель Іоан Золотоустий, архиєпископ Константинопольський

Святитель Іоан Золотоустий, архиєпископ Константинопольський

“Я прошу ваших молитов. Ваші молитви — для мене стіна і твердиня! Молитва загасила вогняну піч. Молитва загородила пащі левів. Молитва відкрила рай… Такої твердині прошу у вас, такої милості потребую”. Ці слова, звернені до християн, належать великому святителю і вчителю Церкви святому Іоану Золотоустому, архиєпископу Константинопольському (407). Сьогодні, 26 листопада, Церква вшановує його святу пам’ять. Read more

Ікона Божої Матері “Скоропослушниця”

Ікона Божої Матері “Скоропослушниця”

Православна Церква шанує Пресвяту Богородицю і сповідує Її вищою за всіх святих і навіть вищою за всіх ангелів і архангелів. Вона називає Божу Матір чеснішою від херувимів і славнішою від серафимів. Бо саме вона єдина з усього роду людського вмістила у Собі Невмістимого Бога. Стала достойною бути Матір’ю Сина Божого, Який воплотився на землі, прийняв людську природу і спас людство від гріхів і вічної загибелі. Read more

21 листопада Собор Архистратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил безплотних

21 листопада Собор Архистратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил безплотних

Святкування Собору Архистратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил безплотних встановлено на початку IVст. На Помісному Лаодикійському Соборі, який відбувся за декілька років до І Вселенського Собору. Лаодикійський Собор 35-м правилом засудив і відкинув єретичне поклоніння ангелам як творцям та правителям світу і утвердив православне шанування їх. Звершується свято в листопаді 9-му місяці від березня (з якого в давнину починався рік) – у відповідності з числом 9-ти чинів Ангельських. Восьмий же день місяця вказує на майбутній Собор всіх Сил Небесних в день Страшного Суду Божого, який святі отці називають «днем восьмим, бо після віку цього, що йде седмицями днів, настане «день восьмий», і тоді: « прийде Син Людський у Славі Своїй і всі святі Ангели з Ним» (Мф. 25,31).

Чини Ангельські розділяються на три ієрархії – вищу, середню і нижчу. Кожну ієрархію складають три чини.

У вищу ієрархію входять: Серафими, Херувими, Престоли. Найближче до Пресвятої Тройці знаходяться шестикрилі Серафими (Полум’яні, Вогненні) (Іс. 6, 2). Вони полум’яніють любов’ю до Бога і інших спонукають до неї.

Після Серафимів Господу предстоять многоокі Херувими (Бут. 3, 24). Їхнє ім’я означає вилиття премудрості, просвіщення, бо через них, що сяють світлом Богопізнання і розуміння таїн Божих, посилається премудрість і просвіщення для істинного Богопізнання.

За Херувимами – предстоять Богоносні за благодаттю, даною їм для служіння, Престоли (Кол. 1, 16), що таємничо і неосяжно носять Бога. Вони служать правосуддю Божому.

Середню Ангельську ієрархію складають три чини: Господства, Сили і Власті.

Господства (Кол. 1,16) володіють над наступними чинами Ангелів. Вони настановляють поставлених від Бога земних володарів на мудре правління. Господства навчають володіти почуттями, приборкувати гріховні бажання, підкоряти плоть духу, панувати над своєю волею, перемагати спокуси.

Сили (1Пет. 3, 22) виконують волю Божу. Вони творять чудеса і посилають благодать чудо творення і прозорливості угодникам Божим. Сили допомагають людям у несенні послуху, укріплюють в терпінні, дарують духовну кріп кість і мужність

Власті (1Пет. 3, 22: Кол. 1, 16) мають владу приборкувати силу диявола. Вони відбивають від людей бісівські спокуси, утверджують подвижників, оберігають їх, допомагають людям у боротьбі зі злими помислами.

Нижчу ієрархію складають також три чини: Начала, Архангели та Ангели.

Начала (Кол. 1, 16) керують нижчими ангелами, направляючиїх до виконання Божественних повелінь. Їм доручено керувати всесвітом, охороняти країни, народи, племена. Начала настановляють людей віддавати кожному честь, яка належить його званню. Навчають керівників виконувати посадові обов’язки не заради особистої слави і вигоди, а заради честі Божої і користі ближнім.

Архангели (1Сол. 4, 16) благовістять про велике і преславне, відкривають тайни віри, пророцтва і розуміння волі Божої, укріплюють в людях святу віру, просвічуючи їхній розум світлом Святого Євангелія.

Ангели (1 Пет. 3.22) найбільш близькі до людей. Вони сповіщають наміри Божі, настановляють людей до чеснотного і святого життя. Вони охороняють віруючих, утримують від падіння, піднімають впалих, ніколи не покидають нас і завжди готові допомогти, якщо ми забажаємо.

Всі чини Небесних сил носять загальну назву Ангелів – за суттю свого служіння. Господь відкриває Свою волю вищим Ангелам, а вони, в свою чергу, просвічують решту.

Над всіма дев’ятьма чинами поставлений Господом святий Архистратиг Михаїл ( ім’я його в перекладі з єврейської означає – « хто як Бог») – вірний служитель Божий, тому що він скинув з Неба гордовитого деницю з іншими павши ми духами. А до інших Ангельських Сил він викликнув: « Будьмо уважні! Станьмо добре перед Сотворителем нашим і не задумаймо неугодного Богові!». За Церковним переданням, що закарбоване в службі Архистратигу Михаїлу, він приймав участь у багатьох старозавітніх подіях. Під час виходу ізраїльтян з Єгипту він супроводжував їх у вигляді вогненного стовпа вночі і хмарного вдень. Через нього явився Сила Господня, що знищила єгиптян посланих фараоном наздогнати ізраїльтян. Архистратиг Михаїл захищав Ізраїль у всіх бідах.

Він явився Ісусу Навину і відкрив волю Господа на взяття Єрихону (Нав. 5, 13-16). Сила великого Архистратига Божого явилась у знищенні 185 тисяч воїнів Асирійського царя Сеннахирима (4 Цар.19, 35), в поразці нечестивого Антіохового воєначальника Іліодора і в огородженні від вогню трьох святих отроків – Ананії, Азарії і Мисаїла, кинутих в піч на спалення за відмову поклонитися ідолу (Дан. 3, 92-95)

З волі Божої, переніс пророка авакума з Юдеї до Вавилону, щоб дати їжу Даниїлу кинутому у рів з левами (кондак акафіста, 8)

Архангел Михаїл заборонив дияволу явити іудеям тіло святого Мойсея для обожнення( Іуд. 1,9).

Святий Архангел Михаїл явив свою силу, коли він дивно спас отрока, кинутого грабіжниками в море з каменем на шиї біля берегів Афону (Афонський Патерик).

Слід зазначити, що шанування святого Архистратига Михаїла почалося на наших землях ще з часів древньої Русі, про це свідчать чудеса явлені архангелом Божим і велика кількість храмів та монастирів побудованих нашими благочестивими предками на честь Начальника Небесних сил.

Найперше треба згадати, про Михайлівський Золотоверхий монастир, який обрав для себе за оселю Архистратиг Михаїл. Місто Київ, злотоглава столиця нашої держави і вся Україна мають собі за небесного покровителя Архангела Михаїла.

З Священного Писання і Священного Передання для нас відомі також такі Архангели:

Гавриїл – кріпость ( сила) Божа, провісник і служитель Божественної могутності ( Дан. 8, 16; Лк. 1, 26)

Рафаїл – лікування Боже, цілитель людських недугів ( Тов.3, 16; 12,15);

Уриїл – вогонь, чи світло Боже, просвітитель (3 Езд. 5, 20);

Селафиїл – молитвеник Божий, той що спонукає до молитви (3 Езд. 5, 16);

Єгудиїл- той що славить Бога, той що підкріплює працюючих для слави Господньої і молільник про відплату їм за подвиги;

Варахиїл – роздавач благословення Божого на добрі діла, той що просить для людей милості Божі;

Еримиїл – піднесення до Бога (3 Езд. 4, 36).

Ніде не вказується точна кількість святих Ангелів. Для нас це є не важливо. Церква Христова, здавна вшановує Горні Воїнства, Як служителів Божественної Слави, як наших небесних захисників і покровителів, керманичів всього нашого життя.

8 листопада – святого великомученика Димитрія Солунського

8 листопада – святого великомученика Димитрія Солунського

Свята Церква від перших віків християнства високо шанувала і шанує заслуги мучеників, їх почитає, їх ставить нам за взірець досконалої любові до Бога та твердої віри. Деякі з них, що в особливий спосіб відзначилися своєю ревністю і мужністю в утверджені святій вірі та чудами, що ними їх Господь Бог прославив після смерті, мають у церковному році свої урочисті свята. До них належить святий великомученик Димитрій Солунський, якого Церква святкує 8 листопада (26 жовтня за ст. ст.).

Святий великомученик Димитрій народився у сім’ї римського проконсула міста Солунь (нині Салоніки в Греції) у III ст. На той час більшість мешканців міста були язичниками, але чимала християнська громада, заснована апостолом Павлом, існувала вже триста років. До таємних сповідників християнської віри належала і родина Димитрія. Коли хлопець подорослішав, батьки показали йому чудові ікони Христа й Богородиці. Тоді Димитрій дізнався, що поганські боги – то омана, а насправді існує лише Всемогутній Бог. День у день юнак ревно молився й уважно слухав євангельські розповіді. Невдовзі батько Димитрія відійшов до Бога, а юнакові довелося заступити його місце. За наказом імператора, молодий правитель мав виявити й ув’язнити солунських християн. Проте Димитрій цього не зробив, а відверто оголосив, що вірить у єдиного Істинного Бога, і почав навертати язичників. Дізнавшись про це, імператор Максиміліан розгнівався і наказав вкинути Димитрія до в’язниці, а сам зажадав розваг. Володар дуже тішився, коли гладіатор Лій кидав невинних християн на гострі списи, аж поки на двобій вийшов юнак Нестор. Перед поєдинком він попрохав у Димитрія благословення на бій, і почув провіщення своєї перемоги та смерті. Мужній юнак не злякався смерті й став до бою. А слова Димитрія і справді виявилися пророчими. Втративши свого улюбленця, знавіснілий Максиміліан наказав стратити Нестора, а з ним і Димитрія, який допоміг йому своєю молитвою. Сталося це у 306 р.

За правління імператора Костянтина Великого (306-337 рр.) над могилою великомученика Димитрія спорудили храм, а через сто років були віднайдені його нетлінні мощі.

При гробі великомученика Димитрія відбувалися чудеса і зцілення. Так, у час правління імператора Маврикія авари оточили місто Солунь. Святий Димитрій з’явився на міській стіні, і вороже військо кинулося втікати. Іншого разу святий врятував місто від голоду. Житіє святого Димитрія оповідає, що він звільняв християн з ворожого полону і допомагав їм повернутися до Солуня.

З VII століття біля раки святого Димитрія почало текти запашне й чудотворне миро, про що писали сучасники. У XIV столітті Димитрій Хризолог писав про нього: «Миро за своєю властивістю не є водою, але густіше за неї, і не схоже на жодну з відомих нам речовин… Воно дивніше від будь-яких пахощів не лише штучних, але й від тих, що за природою створені Богом». Тому великомученика Димитрія Свята Церква вшановує як Мироточивого.

Прес-служба Київської Патріархії

Святкувати Хеловін небезпечно: що приховує це антихристиянське “свято”?

Святкувати Хеловін небезпечно: що приховує це антихристиянське “свято”?

 «Будьте тверезi, пильнуйте, бо супротивник ваш диявол хо­дить, рикаючи, наче лев, i шукає, кого б пожерти» (1 Пет. 5: 8)

Сучасне українське суспільство інтенсивно переживає період формування власної культурної ідентичності. Адже з розпадом Радянського Союзу відкрилися нові перспективи культурного спілкування та обміну, котрі були не можливі у тоталітарній державі. Найпершою видимою ознакою цих процесів є потрапляння до суспільного життя українців західних традицій, які швидко приживаються в побутовому, соціальному та інших культурних сферах життя.

Не помітно, але впевнено ми переймаємо західноєвропейський та американський спосіб життя, тобто стаємо вестернізованим суспільством. І ми самі цього прагнемо, бо бачимо високий рівень комфорту, вироблену роками логіку життя, поведінки та світогляду. Але й на цьому шляху потрібно бути обережними, щоб переймаючи інший досвід не потонути в морі невідомого. Все нове цікаве, проте потрібно усвідомити: чи дійсно все буде корисним? А можливо дещо є і небезпечним?

Уперше українське суспільство почуло про “Хеловін” із американських фільмів у 90-х роках. Слово «Хеловін» чи «Геловін» походить із кельтської мови. Кельти є найдревнішим народом Європи, фактично кожна європейська народність має часткове походження від кельтів. Кельти заселили Європу вже у І тисячолітті до Р.Х., в ІІІ ст. до Р.Х. їх почали витісняти з центральної Європи римляни, котрі фактично заволоділи всіма їх територіями та витіснили кельтів до островів Великої Британії, куди їм у ІІІ-IV ст. принесли християнство місіонери. Кельтські народності, хоч і стали християнами, але як і більшість європейців християнська віра прижилася із залишками язичницьких традицій.

Зрозуміти точно що означає слово «Хеловін» та його походження неможливо. Відомо те, що кельти в цей день відзначали завершення збирання урожаю. За іншими відомостями це був також загальний день вшанування померлих, яким у кожному домі залишали нові плоди урожаю, щоб вони не забирали до свого царства ще живих. Так би мовити існував умовний своєрідний відкуп від смерті.

За сучасним календарем Хеловін випадає на кінець дня 31 жовтня та початок 1 листопада. Ніч між цими днями є часом святкування Хеловіну, що випадає на надвечір’я «Дня всіх святих» за календарем Римо-католицької церкви. Язичницькі релігійні традиції та християнські свята наклалися у народному побутовому життя й збереглися до наших днів.

Реформаційні процеси у західному християнстві у XVI ст. суттєво вплинули на форму проведення Хеловіну. Також серйозних змін Хеловін набув через еміграцію європейців до американського континенту. Тому з XVII ст. серед представників американської культури, прийнято, щоб діти у вечері цього дня переодягалися в образ страшних істот та лякали дорослих, які відкупляються від них цукерками чи іншими солодощами. Кожна сім’я прикрашає свій будинок гарбузом, де вирізаються спеціальні отвори, щоб кругла форма гарбуза була схожою на потворну голову, через яку виблискує вогонь, бо в середину гарбуза вставляється свічка. Такий гарбуз називається – «світильник/ліхтар Джека».

За давньою ірландською легендою Джек був розгульним та жадібними ковалем. Щоб задовольнити себе алкоголем він обдурив самого диявола, проте через своє порочне життя він не міг і потрапити до раю. Тоді сатана покарав його перебувати між світом мертвих та живих, щоб він супроводжував людей або до раю чи пекла, держачи в руці вуглину з пекла – дарунок диявола Джекові як символ постійного неспокою.

Наприклад у Шотландії та Ірландії, Хеловін святкують як день завершення літнього тепла та прихід похолодання, з яким земля ніби перестає діяти, тобто помирає. У цій національній культурі збереглися давні кельтські традиції, бо місяці листопад називається «мі на сауна», тобто «кінець літа». Але строгість християнських традицій у цих народів призвела до того, що ще у часи середньовіччя ірландське духовенством, щоб зупинити язичницьку обрядовість постановили молитися за померлих перед католицьким святом «Днем всіх святих».

Випадки припинити святкування Хеловіну були і в США у ХІХ ст., християнські пастирі не схвалювали його проведення. Через еміграцію шотландців та ірландців до Америки, вона залишилося у побутовому житті народу, проте різко засуджуються тутешніми християнськими конфесіями. Особливо жорстко виступає в США Римо-католицька церква проти проведення Хеловіну в будь-які формі. Тому на державному рівні це свято не святкується, але шляхом трансформації набуло популярності як така весела народна подія з переодяганням дітей та жартами на тему жахів.

З поширенням американської культури після Другої світової війни Хеловін увійшов до народного життя багатьох країн. В Європі та Азії його святкують в основному увечері «як день жахів», що за останні роки набуло комерційного значення, бо відбуваються атракціони з страшилками, великомасштабні піротехнічні дійства та багаття, паради та вечірки тощо. Надзвичайної популярності за останній час набули дискотеки у стилі Хеловін, куди можна потрапити в одязі вампіра, чорта та всяких потворних істот.

У США та Великій Британії на Хеловін роблять різні пустощі та розіграші, підлітки намазують автомобілі милом, закидають будинки яйцями і гнилою городиною. Діти можуть обмотувати дерева туалетним папером або дзвонити в двері, а тоді тікати. Нерідко такі жарти межують з вандалізмом, тому часто крамниці не продають дітям яйця в період святкування Геловіну.

Таким чином, проведення Хеловіну з кожним роком видозмінюється, набуваючи все більших масштабів від розмов про жахливих істот до корпоративів та сімейних вечірок.

Люди і більшості не розуміють, що під веселою формою Хеловіну приховують трагічні речі, котрі для життя людини та її близьких може мати непоправні наслідки. Хеловін, незважаючи на свою привабливість, є протилежністю християнського віровчення, адже під його виглядом приховується прославлення темних сил – лукавого/диявола та його служителів. Що у цьому переконатися, необхідно проаналізувати такі історичні засади Хеловіну:

  1. Хеловін бере свій початок як «свято смерті», тобто живим людям, щоб не потрапили до царства мертвих потрібно показати істотам смерті що вони свої. Звідси традиція гарбузів чи інших овочів із вирізанням та свічками, переодягання в образ мертвих істот чи осіб, котрі пов’язані із смертю: маги, чаклуни, вампіри, привиди тощо.

Християнська віра не вшановує смерті, як відомо «Бог є Богом живих». Навпаки християнство є вірою життя, перемогою над смертю, до котрої веде диявол, спокушаючи людство, котре воскресив Спаситель Господь Ісус Христос, Він й переможець лукавого.

  1. Хеловін випадає перед днем католицького свята Всіх святих, Римська церква спеціально запровадила це свято перед Хеловіном, щоб кельтські народи забули про свої язичницькі традиції. Та щоб таким чином вшанувати християнських місіонерів серед кельтських народів, які постраждали за віру як за мучені безжалісними язичниками. Хоча Православна церква святкує День всіх святих у другу неділі після Свята Трійці (П’ятидесятниці), але потрібно поважати почуття інших віруючих й не культивувати Хеловін.
  2. Нерідко можна почути, що Хеловін і є Днем всіх святих – це помилка, чи спеціальна підміна понять, щоб під виглядом «святої події» стимулювати до звеличення лукавого та його темних сил.
  3. І що найбільш є важливим, потрібно знати кожному віруючому та не тільки віруючій людині: описувати, малювати чи уподібнюватися лукавому та його служителям є сильним гріхом. Коли людина добровільно чи несвідомо переймає на себе властивості зла чи смерті, вона тим самим в пускає їх у своє життя, стаючи інструментом зла, тобто знищує себе й інших людей.

Про цей феномен дуже пописано у творах отців та вчителів Церкви, що будь-яке звеличання лукавих сил, їх опис у літературі, малювання картинах, імітація у акторському мистецтві, зображення в статуях, реліквіях, іграшках, різних символах чи інших матеріалах, що стало дуже частим зараз, може мати катастрофічні наслідки для життя людей. Прикладів безліч, радимо переглянути біографії відомих людей, котрі писали, малювали чи грали подібні ролі, щоб зрозуміти до чого це може призвести.

Навіть в США, звідки пішла сучасна практика святкування Хеловіну це свято називають «днем сатанистів», вказуючи на його негативне значення. Проведення Хеловіну в будь-якому значенні є служіння сатані, що заперечує християнську віру та може серйозно шкодити життю людей.

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці

Церква з глибоким благоговінням шанує Пресвяту Діву Марію, звеличену Богом за ангельську чистоту, глибоке смирення й найбільшу святість. У небесній славі, де божественне світло передається від одного ангельського чину до іншого, Пречиста Богородиця займає найближче до Престолу Божого місце й іменується Церквою «чеснійшою від Херувимів і славнійшою без порівняння від Серафимів».

На вшанування Церквою Матері нашого Спасителя встановлене щорічне святкування всіх основних подій Її земного життя, здійснених Нею знамень, чудес і благодіянь, які є проявом всеблагого і спасенного Божого Промислу.

Споміж Богородичних свят церковного року на особливу увагу заслуговує свято Покрову Пресвятої Богородиці, яке Православна Церква відзначає традиційно 14 жовтня. В цей день ми – українці також святкуємо День Українського козацтва та День захисника України. Read more

Улюблений учень Христа. Апостол Іоан Богослов

Улюблений учень Христа. Апостол Іоан Богослов

9 жовтня, Православна Церква вшановує пам’ять святого апостола і євангелиста Іоана Богослова. Апостол Іоан був улюбленим учеником Ісуса Христа. Спаситель любив його за жертовну любов та душевну чистоту.

Іоан був сином Зеведея і Саломії – дочки святого Йосифа Обручника. Одночасно зі своїм братом Яковом він був покликаний Ісусом Христом в число учеників на Генісаретському озері. Після свого покликання апостол не розлучався з Господом і був одним з трьох учеників, яких він особисто наблизив до Себе. Read more

2 жовтня – пам’ять святого благовірного князя Ігоря Чернігівського, Київського

2 жовтня – пам’ять святого благовірного князя Ігоря Чернігівського, Київського

2 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять святого благовірного князя Ігоря Ольговича, Чернігівського, Київського (у хрещенні Георгія, у чернецтві Гавриїла).

Середина XII століття була для Русі скорботним часом безперервних міжусобних воєн за Київське князювання між Ольговичами та Мстиславичами.

Святий Ігор, волею Божою вступив у боротьбу за Київське князювання, мученицьким подвигом повинен був спокутувати спадковий гріх князівських усобиць.

У серпні 1146 помер князь Всеволод, гордовите князювання якого послужило приводом для порушення ненависті до Ігоря, проти волі залученого в самий центр подій. Під Києвом відбулася битва між військами князя Ігоря і Ізяслава Мстиславича, в якій київські війська у розпал бою перейшли на бік останнього. Чотири дні Ігор Ольгович переховувався в болотах біля Києва. Read more

Свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього

Свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього

27 вересня Православна Церква відзначає велике двунадесяте свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. В день свята ми згадуємо подію, яка відбулася у IV столітті. Read more

Звернення Патріарха Філарета: ПРАВДА ПРО СОБОР У СВЯТІЙ СОФІЇ 15 грудня 2018 року

Звернення Патріарха Філарета: ПРАВДА ПРО СОБОР У СВЯТІЙ СОФІЇ 15 грудня 2018 року

23 вересня 2019 року Патріарх Філарет звернувся до української православної пастви та розповів про реальні події та передумови Собору у Софії Київській 15 грудня 2018 року.

Святійший Владика описав умови скликання Об’єднавчого Собору, неканонічну вимогу, яка ставилися перед ним для проведення об’єднання Церков, фіктивність та повну нелегітимність так званого Помісного Собору УПЦ КП в Теплій Софії, незаконність створення митрополитом Епіфанієм і Синодом ПЦУ ліквідаційної комісії та незаконне зняття з реєстрації Київської Патріархії Міністерством культури України.

Звернення Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета

до всієї української православної пастви

ПРАВДА ПРО СОБОР У СВЯТІЙ СОФІЇ

15 ГРУДНЯ 2018 РОКУ

У Теплій Софії 15 грудня 2018 р. зібрання архієреїв
УПЦ Київського Патріархату не було Помісним собором

  1. 15 грудня 2018 року у святій Київській Софії відбувся Об’єднавчий собор Української Православної Церкви Київського Патріархату, Української Автокефальної Православної Церкви та двох архієреїв УПЦ Московського Патріархату, скликаний Вселенським Константинопольським Патріархом Варфоломієм. Цей Собор умовно проходив у складі Константинопольського Патріархату. Чому умовно? Тому що жодна з названих Церков не була в канонічному підпорядкуванні Константинопольського Патріарха.
  2. На якій підставі Константинопольський Патріарх скликав Собор Українських Православних Церков? На тій підставі, що Київська митрополія до 1686 року була канонічною територією Константинопольського Патріархату. У 2017–18 рр. архієреї і богослови Вселенської Патріархії провели дослідження історичних документів про те, що приєднання Київської митрополії до Московського Патріархату було неканонічним, а це означає, що Київська митрополія (сучасна Українська Православна Церква) уявно залишається канонічною територією Константинопольського Патріархату. В дійсності ж Українська Православна Церква жодним чином не була підпорядкована Константинопольському Патріарху.
  3. Доказом того, що Собор 15 грудня 2018 року в Київській Софії був Собором Константинопольської Церкви є:

а) запрошення на Собор були розіслані Вселенським Патріархом Варфоломієм, а не від Київським Патріархом Філаретом;

б) головував на Соборі представник Константинопольського Патріарха митрополит Гальський Еммануїл, а не Патріарх Київський Філарет;

в) у Соборі, на правах делегатів, брали участь інші архієреї і священнослужителі Константинопольського Патріархату;

г) оригінали протоколу і постанови Собору 15 грудня 2018 року знаходяться у Вселенській Патріархії в Стамбулі, а не в Києві. Read more

Слово Патріарха Філарета на свято Рiздва Пресвятої Богородицi

Слово Патріарха Філарета на свято Рiздва Пресвятої Богородицi

В iм’я Отця, i Сина, i Святого Духа!

Дорогi браття i сестри!

Сьогоднi православна Церква святкує Рiздво Пресвятої Богородицi. В церковних пiснеспiвах, звертаючись до Божої Матерi, свята Церква спiває: “Рiздво Твоє, Богородице Дiво, радiсть звiстило всiй вселеннiй…”

Яку радiсть принесла Дiва Марiя, що народилася вiд маловiдомих батькiв з невеликого юдейського народу, пiдкореного римлянам, приниженого, знеславленого порiвняно з усiма навколишнiми країнами i народами? Вона принесла людям радiсть того, що прийшов довгоочiкуваний людством час, коли Божественною силою, подвигом Господа нашого Iсуса Христа буде зруйноване царство диявола, царство грiха i смертi, коли вiдчиняться для людей дверi безсмертного блаженного вiчного життя. Read more

Патріарх Філарет: «В Українській державі повинна бути дійсно незалежна автокефальна Церква»

Патріарх Філарет: «В Українській державі повинна бути дійсно незалежна автокефальна Церква»

Останнім часом у ЗМІ висвітлюється тема протистояння Патріарха Української Православної Церкви Київського Патріархату Філарета та Митрополита новоствореної Православної Церкви України (ПЦУ) Епіфанія щодо наданого Томосу Вселенським Патріархом Варфоломієм. Про те, як влада використала Церкву для досягнення своїх амбітних цілей і, по суті, прислужилася Кремлю у справі знищення українського православ’я, розповідає Герой України, Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Read more

Соломонове вирішення конфлікту між УПЦ КП та ПЦУ

Соломонове вирішення конфлікту між УПЦ КП та ПЦУ

Пропозиція для керівництва ПЦУ

«…Суд не може втручатися у внутрішні питання Церкви, в яких компетентними є виключно церковні соборні органи. Якщо держава дозволить суду незаконно втручатися у такі питання – наша Церква мовчати не буде. Як і всі, хто вболівають за ії краще майбутнє». Read more

Єпископ Васильківський Андрій: Втрата совісті, порушення канонів і що далі?

Єпископ Васильківський Андрій: Втрата совісті, порушення канонів і що далі?

Далі, звичайно, Господь знає, що буде. Але ми знаємо з чого почалося…

А почалося з надії на те, що в Українській державі, яка отримала незалежність 24 серпня 1991 р., – як дар з неба, побудуємо свою незалежну, насправді автокефальну Українську Православну Церкву. Read more

Православ’я в Україні – виклики та особисті інтереси

Православ’я в Україні – виклики та особисті інтереси

Зі здобуттям незалежності України, відразу постало питання незалежної, чи правильно казати церковною мовою – Помісної Української Православної Церкви. І це логічно, відповідно до 34 Апостольського Правила. Не будемо вдаватися в аналіз далекого минулого, але у 1992 році, в результаті об’єднавчого Собору УПЦ та УАПЦ було створено Українську Православну Церкву Київського Патріархату. Read more

Слово Патріарха Філарета на свято Успiння Пресвятої Богородицi

Слово Патріарха Філарета на свято Успiння Пресвятої Богородицi

В iм’я Отця, i Сина, i Святого Духа! Дорогi браття i сестри!

Сьогоднi ми святкуємо Успiння Пресвятої Богородицi. Чому ми не говоримо, що вiдзначаємо день смертi Богородицi? Коли людина помирала, нашi предки не говорили, що помер той-то i той-то, а казали “успє”, тобто заснув. Смерть християнина вони називали ще “преставленням”, тобто переходом iз земного, тимчасового, життя у вiчне. Read more

Єпископ Васильківський Андрій: Томос, – що ми отримали, і якою ціною

Єпископ Васильківський Андрій: Томос, – що ми отримали, і якою ціною

Київського Патріархату «не існує»!? Аналогічна риторика російських керманичів, про те, що на Донбасі російської армії «не має». Риторика, яку перейняли більшість українських ЗМІ, керівництво ПЦУ, і на жаль, Патріарх Константинопольський Варфоломій. Лукавство і неправда в історії людства завжди були притаманні всім, хто нехтує заповітами Євангелія. Read more

Віруючим потрібна незалежна Церква, якою є УПЦ Київського Патріархату, – інтерв’ю Патріарха Філарета виданню 112.ua

Віруючим потрібна незалежна Церква, якою є УПЦ Київського Патріархату, – інтерв’ю Патріарха Філарета виданню 112.ua

У Міністерстві культури України 31 липня заявили, що Українська Православна Церква Київського Патріархату припинила свою діяльність шляхом приєднання до ПЦУ. Патріарх Філарет під час своєї проповіді 4 серпня зазначив, що “служив 53 роки у Володимирському соборі, а тепер його викидають на вулицю”, та закликав парафіян використовувати всі законні способи для того, щоб “захистити Київський Патріархат від ПЦУ та Мінкульту”. Ми зустрілися з Патріархом у його резиденції, щоб спростувати чутки щодо стану його здоров’я, дізнатися про плани щодо відродження УПЦ КП, майбутнє ПЦУ та стосунки з митрополитом Епіфанієм, а також поцікавилися, чи спілкується нині Патріарх з п’ятим Президентом Порошенком та теперішнім очільником Української держави Зеленським.

Read more

Слово Патріарха Філарета в день пам’яті святих мучеників Маккавеїв та винесення Хреста Господнього

Слово Патріарха Філарета в день пам’яті святих мучеників Маккавеїв та винесення Хреста Господнього

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні ми святкуємо пам’ять святих мучеників Маккавеїв, матері їхньої Соломонії та учителя їхнього Єлеазара. Ці святі мученики жили за сто п’ятдесят років до Різдва Христового, походили з юдейського народу і нізащо не хотіли зрадити своєї віри, коли язичницький сирійський цар Антиох вимагав, щоб вони поклонилися ідолам. Цар мучив братів на очах їх матері та вчителя, щоб вони зреклись своєї віри і цим врятували своє життя. Але й матір Соломонія, і учитель Єлеазар підбадьорювали їх, щоб вони непохитно трималися віри своїх батьків і не боялися страждання й мук. І всі сім братів Маккавеїв разом з матір’ю і вчителем безстрашно пішли на муки і смерть за свою віру.

Read more

Патріарше богослужіння у неділю 7-му після П’ятидесятниці

Патріарше богослужіння у неділю 7-му після П’ятидесятниці

4 серпня 2019 року, у неділю 7-му після П’ятидесятниці та день пам’яті святої рівноапостольної Марії Магдалини, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Божественну літургію у Свято-Володимирському кафедральому патріаршому соборі міста Києва.

Його Святості співслужили єпископ Васильківський Андрій, настоятель Володимирського собору протоієрей Борис Табачек та духовенство храму.

За Божественною літургією Святійший владика звернувся до присутніх у храмі з повчальною проповіддю на тему євангельського читання.

“В ім’я Отця, і Сина, і святого Духа.

Дорогі браття і сестри, сьогодні свята Церква пропонувала вислухати Євангеліє про зцілення двох сліпих.

Сліпі, почувши, що йде Ісус Христос, стали кричати: «Ісусе, Наставнику, помилуй нас». Чому вони кричали «Помилуй нас?» А тому, що усвідомлювали, що сліпота їх стала наслідком гріха і тому вони просили насамперед, щоб Господь помилував їх, очистив їх від гріха. І потім, коли Христос увійшов у дім, вони знову стали просити про те, щоб Він зцілив їх. І Він запитав їх: «А чи віруєте ви у те, що Я можу це зробити?», тобто чи вірять вони в те, що Він є Богом, адже тільки Бог може прощати гріхи і зціляти словом хвороби. І вони сказали: «Віруємо», і тоді Христос зцілив їх, і вони стали бачити. Read more

“І не йшлося, щоб я відмовився бути Патріархом”, – Патріарх Філарет

“І не йшлося, щоб я відмовився бути Патріархом”, – Патріарх Філарет

Святійший Патріарх Філарет розповів про дійсні домовленості між ним, президентом Петром Порошенко та митрополитом Епіфаієм перед Об’єднавчим собором 15 грудня 2018 року.

Про це Патріарх Філарет сказав в інтерв’ю газеті Сьогодні.

«Ставили умову, щоб я не висував свою кандидатуру на посаду предстоятеля Української Церкви. Це була вимога Патріарха Варфоломія. Якщо я відмовлюсь від посади – томос буде, якщо я не відмовлюсь – томосу не буде. Переді мною стояв вибір, і я вирішив погодитися на прохання Патріарха Варфоломія і прохання президента Порошенка.

Але була домовленість з президентом, що я фактично залишаюся керувати УПЦ КП, як і керував, а митрополит Епіфаній буде представляти Українську Церкву ззовні. Така домовленість була між мною і президентом Порошенко в присутності митрополита Епіфанія. Зараз він говорить, що не давав такої обіцянки. Але якщо він зараз відмовляється, то чому не говорив ще тоді, в присутності президента, що якщо він буде предстоятелем, то Патріарх Філарет не буде керувати Церквою в Україні?»

Патріарх Філарет також додав, що немає права відмовлятися від сану Патріарха:

«Взагалі навіть розмови не було про те, щоб я відмовився від сану Патріарха. Я пожиттєво обраний, при чому Помісним Собором – і я не маю права відмовлятися від сана Патріарха, бо Помісний Собор в 1995 році обрав мене Патріархом пожиттєво.

Взагалі відмовитися від патріаршества неможливо. Це все одно що відмовитися від архієрейства. Якщо ти відмовляєшся від архієрейства, значить ти відмовляєшся від Церкви, від Бога. Я на такий крок ніколи не піду. Вибрали мене Патріархом і я буду пожиттєво Патріархом.»

Прес-служба Київської Патріархії

Руйнування Церкви Христової – ганебна справа, – єпископ Андрій

Руйнування Церкви Христової – ганебна справа, – єпископ Андрій

16 липня 2019 року єпископ Васильківський Андрій, вікарій Київської єпархії, висловив свою позицію щодо ситуації, яка склалася в Українському Православ’ї.

Ми живемо, нібито, у демократичній країні, де має бути свобода слова, сповідання релігії, вільний вибір відповідно своїх переконань.

В Україні нараховується майже 35 тисяч релігійних організацій. Кого тільки не реєструють, хіба крім сатаністів. Але небезпека в Укрїнській державі існує, бо нечиста сила успішно діє, навіть серед православних. У нашій країні, чиновники Міністерства культури виконують потужну антидержавницьку роботу, з якою не змогли  впоратися за останні, майже 30 років, жодні внутрішні та зовнішні супротивники Української Церкви – ліквідувати УПЦ КП, як «небезпечну» релігійну структуру.

Церква, в якій кожного дня возносилася молитва до Бога, особливо за літургією, у багатьох монастирях і храмах, на чолі з Володимирським собором, за український народ, за людей, що живуть в Україні і за межами її, за владу і за всіх воїнів, що захищають країну нашу, і за тих, хто поклав життя своє у війні на Донбасі і за свободу на Майдані. Ця молитва нам всім дуже необхідна, і хто може бути проти неї, крім нечистої сили? Коротка буде радість сатани, бо молитва у Київському Патріархаті не припинилася. Як і раніше, кожного дня у Володимирському соборі та інших наших храмах йде Служба Божа. Як і раніше, Святійший Патріарх Філарет очолює всі святкові та недільні Богослужіння та акафісти. Read more

Cвято первоверховних апостолів Петра і Павла

Cвято первоверховних апостолів Петра і Павла

12 липня Свята Православна Церква урочисто святкує пам’ять святих первоверховних апостолів Петра і Павла

Постійно підтримувані благодаттю Святого Духа, Святі первоверховні апостоли Петро і Павло навертали до Христа тисячі людей, змушували мовчати уста мудреців тодішнього світу, хвилювали й підкоряли своєю проповіддю людські серця. Вшановуючи їхні труди і подвиги в поширенні Христового вчення, ми -послідовники їх у вірі молитовно і літургійно святкуємо їх пам’ять щороку 12 липня. Наполеглива праця породжена безумовною вірою і впевненістю у вченні, що вони проповідували – ось основна риса діяльності цих двох святих мужів.

Святий апостол Петро був удостоєний стати свідком найважливіших подій в житті Христа-Спасителя – Гефсиманської молитви і Божественної слави на горі Преображення. А святому апостолу Павлу було дано бути піднятим до третього неба, за його висловом, до раю, де він чув невимовні слова, котрих людина не в змозі й переказати. Перед нами люди, які своїм життям вчать нас: якщо згрішив – то покайся, якщо потерпів падіння – то вставай, виявив слабкодухість – зміцнюйся надією на Бога, віруй в Нього, люби Його. І такий шлях праведного життя у Господі нашому Ісусі Христі і приведе нас до наслідування життя вічного.

Слово апостол з грецької перекладається як посланець. Всі ми послані Богом в цей світ щоб осягнути вічну правду і істину і свідчити про неї своїм буттям і життям, тобто жити згідно Божих заповідей та божественного закону. В цьому нехай нам допоможуть святі первоверховні апостоли.

Що відбувається з канонічним православ’ям в Україні, – єпископ Васильківський Андрій

Що відбувається з канонічним православ’ям в Україні, – єпископ Васильківський Андрій

Єпископ Васильківський Андрій, вікарій Київської єпархії, висловив свою позицію щодо ситуації, яка склалася в Українському Православ’ї.

Що відбувається з канонічним православ’ям в Україні

Церква за катехизисом – це суспільство людей, які мають єдину віру, дисципліну, ієрархію, канони, єдине богослужіння. Але про Духа Святого ми часто забуваємо, а саме: єдність цього суспільства в Дусі Божому – визначає Православну Церкву. Зовнішнє перебування людини у Церкві без внутрішнього образу життя у Дусі, яке б положення вона в Ній не займала, ще зовсім не означає її належність до Церкви. «Примири і з’єднай його зі святою Твоєю Церквою через Ісуса Христа, Господа нашого», звучить у молитві під час таїнства сповіді. «Примири і з’єднай» – значить, що грішник до покаяння перебуває у ворожнечі з Богом та є поза Церквою.

Зовнішня єдність – є єдністю, яка проявляється в участі у таїнствах; внутрішня єдність – є єдністю Духа. Багато людей спасалося, особливо мучеників, які не брали участі у таїнствах церковних, але ніхто не спасається не будучи причасником внутрішньої церковної святості, її віри, надії, любові. Тільки внутрішнє, істинне християнське життя може це дати.

«Будь яка Помісна Церква може не тільки похитнутися, але й зруйнуватися». Тому, важливо не тільки свято-отцівське розуміння Святого Писання, але й свято-отцівські основи духовного життя, про що менш за все зараз говорять. Все духовне життя зводиться до сповіді, причастя і прийняття участі в інших таїнствах, а на те, що насправді нас зв’язує з Богом, тобто молитва, ми не звертаємо на неї увагу, а просто вичитуємо. Молитва без уваги – шкідлива для душі, образлива для Бога, пустослів’я. Інші ж духовні питання навіть не стоять на поверхні. Про існування духовних законів і мови не йде. Read more