Руйнування Церкви Христової – ганебна справа, – єпископ Андрій

Руйнування Церкви Христової – ганебна справа, – єпископ Андрій

16 липня 2019 року єпископ Васильківський Андрій, вікарій Київської єпархії, висловив свою позицію щодо ситуації, яка склалася в Українському Православ’ї.

Ми живемо, нібито, у демократичній країні, де має бути свобода слова, сповідання релігії, вільний вибір відповідно своїх переконань.

В Україні нараховується майже 35 тисяч релігійних організацій. Кого тільки не реєструють, хіба крім сатаністів. Але небезпека в Укрїнській державі існує, бо нечиста сила успішно діє, навіть серед православних. У нашій країні, чиновники Міністерства культури виконують потужну антидержавницьку роботу, з якою не змогли  впоратися за останні, майже 30 років, жодні внутрішні та зовнішні супротивники Української Церкви – ліквідувати УПЦ КП, як «небезпечну» релігійну структуру.

Церква, в якій кожного дня возносилася молитва до Бога, особливо за літургією, у багатьох монастирях і храмах, на чолі з Володимирським собором, за український народ, за людей, що живуть в Україні і за межами її, за владу і за всіх воїнів, що захищають країну нашу, і за тих, хто поклав життя своє у війні на Донбасі і за свободу на Майдані. Ця молитва нам всім дуже необхідна, і хто може бути проти неї, крім нечистої сили? Коротка буде радість сатани, бо молитва у Київському Патріархаті не припинилася. Як і раніше, кожного дня у Володимирському соборі та інших наших храмах йде Служба Божа. Як і раніше, Святійший Патріарх Філарет очолює всі святкові та недільні Богослужіння та акафісти.

На жаль, всі, хто відстоює свою канонічність, насправді, одні догоджають Москві, а інші – Константинополю. Сама по собі канонічність ніщо не варта, бо «у будь-якій справі, якщо немає любові – немає Істини», а це є духовний закон.

Якби томос насправді об’єднав всіх, і у наслідку припинилася б війна, то всі б надалі хвалили Патріарха Філарета, як героя і духовного лідера нації. Якщо духовний лідер розібравшись, побачив у цьому томосі небезпеку для Церкви і всього народу, хіба ми не маємо до нього прислухатися і тверезо оцінити цю небезпеку?

Коли ми бачимо, що пішли не тою дорогою, хіба не повертаємося назад, щоб піти вірною дорогою? Але, керівництво ПЦУ, схоже, не бачать, що стали на хибний шлях. Як можна будувати Церкву на брехні? Українська Православна Церква, як Тіло Христове, – є православні українці у країні і за межами її, і будувати Її треба з цими ж українцями на чолі з нашим Патріархом, і не сподіватися, що це за нас зроблять «заморські». Вони добре зорієнтувалися і вже зробили, але на користь собі.

Тепер, щоб приховати своє «незріле» керування новоутвореною Церквою, Її керівництво звинувачує Патріарха Філарета у владолюбстві. Деякі «релігійні експерти» стверджують, що занадто тривалий час Філарет був при владі і тепер не може з нею розлучитися. Будь який експерт, чи психолог не може судити про людину, яка проводить духовне життя, бо воно їм не знайоме. Через секуляритивну (світську, раціональну) норму їхнього життя вони не спроможні дати об’єктивну оцінку.

«Ми знаємо, що грішників Бог не слухає; хто шанує Бога і волю Його творить, того слухає» (Ін.9:31). Тільки сліпий не бачить, що Бог «слухає» нашого патріарха. Бо саме Він в останні десятиліття допоміг Святійшому Патріарху Філарету побудувати велику Церкву Київського Патріархату. З цього ми бачимо, що Патріарх «шанує Бога і волю Його творить». І тому, абсолютно безпідставно звинувачувати Патріарха Філарета у пристрастях, краще дивитися за собою. «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать» (Як.4:6). Не бачити Благодаті Божої на нашому Патріархові, рівно богохульству, як і фарисеї дивувалися чудесам простих рибалок –  апостолів і не розуміли, якою силою вони це роблять. І Господа звинувачували, що «Він виганяє бісів… силою князя бісівського» (Мф.12:24).

Як ви думаєте, якою Силою Святійший Патріарх Філарет розбудував Київський Патріархат? Всі ополчилися проти Церкви Господньої, і думаєте, як Її зруйнувати, ставите себе вище Христа. Хіба вам вирішувати, на рівні чиновників, чи бути Церкві Київського Патріархату, чи ні? Ви не усвідомлюєте, що Голова Церкви – Ісус Христос.

У минулому столітті комуністи руйнували храми, а саму Церкву не змогли подолати. Ви ж робите більш спритно та винахідливо. Настав час опам’ятатися і припинити ганебні вчинки, а ще краще покаятися, бо без покаяння немає спасіння!

         Андрій, єпископ Васильківський

Звернення вірян Київського Патріархату до архієпископа Євстратія

Звернення вірян Київського Патріархату до архієпископа Євстратія

Віряни Київського Патріархату відкрито звернулись до архієпископа Євстратія щодо його ганебних висловів на адресу Патріарха Філарета

Владико Євстратію!

Звертаються до Вас кияни, парафіяни Свято-Володимирського кафедрального патріаршого собору та інших Київських церков, з великим болем в серці та невимовним обуренням, які викликали Ваші неправдиві статті в інтернеті, щодо стану здоров’я нашого Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

У своїх статтях Ви безсоромно ставите нашому Предстоятелю діагнози, які не відповідають дійсності. І це Ви робите з однією метою – готувати спільноту до думки, що Патріарх, маючи такий поважний вік, вже не в змозі керувати Церквою і заслуговує піти на спокій.

Але дозвольте запевнити Вас, що стан здоров’я Патріарха, на славу Богові, добрий і він адекватно і послідовно бореться з брехнею, яку Ви виголосили для народу України у вигляді Томосу, втягнувши нашу незалежну Українську Православну Церкву Київського Патріархату у довічне ярмо під назвою «Православна Церква України».

Святійший Патріарх зараз, як і завжди, невтомно відправляє церковні служіння, працює над перекладами та повсякденними справами Церкви.

Патріарх виростив і виховав цілу плеяду церковних діячів, до якої належите і Ви. Та, на превеликий жаль, замість синівської вдячності, Ви поставили себе над Патріархом та ще й уявили себе лікарем, який, всупереч клятві Гіппократа, може ставити і оприлюднювати ганебні і неправдиві діагнози щодо свого духовного батька.

Сміємо наполягати, що Ваші дії дуже ганебні, чим характеризують ваше нове утворення – ПЦУ.

Закликаємо Вас до каяття.

Не забувайте, що окрім людського є ще й Божий суд.

Що відбувається з канонічним православ’ям в Україні, – єпископ Васильківський Андрій

Що відбувається з канонічним православ’ям в Україні, – єпископ Васильківський Андрій

Єпископ Васильківський Андрій, вікарій Київської єпархії, висловив свою позицію щодо ситуації, яка склалася в Українському Православ’ї.

Що відбувається з канонічним православ’ям в Україні

Церква за катехизисом – це суспільство людей, які мають єдину віру, дисципліну, ієрархію, канони, єдине богослужіння. Але про Духа Святого ми часто забуваємо, а саме: єдність цього суспільства в Дусі Божому – визначає Православну Церкву. Зовнішнє перебування людини у Церкві без внутрішнього образу життя у Дусі, яке б положення вона в Ній не займала, ще зовсім не означає її належність до Церкви. «Примири і з’єднай його зі святою Твоєю Церквою через Ісуса Христа, Господа нашого», звучить у молитві під час таїнства сповіді. «Примири і з’єднай» – значить, що грішник до покаяння перебуває у ворожнечі з Богом та є поза Церквою.

Зовнішня єдність – є єдністю, яка проявляється в участі у таїнствах; внутрішня єдність – є єдністю Духа. Багато людей спасалося, особливо мучеників, які не брали участі у таїнствах церковних, але ніхто не спасається не будучи причасником внутрішньої церковної святості, її віри, надії, любові. Тільки внутрішнє, істинне християнське життя може це дати.

«Будь яка Помісна Церква може не тільки похитнутися, але й зруйнуватися». Тому, важливо не тільки свято-отцівське розуміння Святого Писання, але й свято-отцівські основи духовного життя, про що менш за все зараз говорять. Все духовне життя зводиться до сповіді, причастя і прийняття участі в інших таїнствах, а на те, що насправді нас зв’язує з Богом, тобто молитва, ми не звертаємо на неї увагу, а просто вичитуємо. Молитва без уваги – шкідлива для душі, образлива для Бога, пустослів’я. Інші ж духовні питання навіть не стоять на поверхні. Про існування духовних законів і мови не йде.

Все це привело до того, що у ПЦУ більше турбуються про «нововведення»: дрес-код для жінок, щоб було людям на чому сидіти у храмах, великою активністю у фейсбуці, а про головне забувають: « з того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою» (Ін. 13:35). Ось головна ознака, що це є справжня Православна Церква.

Про яку любов можна говорити, коли наші брати турбуються більше про примноження церковного майна шляхом захоплення його у Київського Патріархату: « і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох» (Мф. 24:12).

Повторюєте у вигляді фарсу позорну історичну подію 1201 року – хрестовий похід тамплієрів на святу землю. Але через нестачу грошей вирішили завернути до багатого Константинополя. Пограбувавши своїх братів – православних, вивезли таку кількість золота, що ледве довезли додому, а про визволення святої землі від магометан було прийнято рішення: якось іншим разом.

Ви стали на хибний шлях, почали воювати зі своїм батьком, який вас породив, а не зі своїми пристрастями, і стали посміховиськом на весь світ через цинізм заангажованих ЗМІ. Все це повернеться вам «бумерангом», якщо не згадаєте істинний поклик любові до свого духовного батька, без якого неможливе існування Української Православної Церкви.

Варто згадати, що Патріарх у Православній Церкві обирається довічно. 95-річний сербський Патріарх Павло, який помер у 2009 р., тривалий час хворів, а останні два роки тяжко хворів та лежав у воєнному госпіталі у Белграді. За цей час, він неодноразово подавав прохання на спокій, але жодний архієрейський Собор чи Синод не прийняв його відставку. Католикос-Патріарх Грузії Ілля ІІ, якому 86 років, давно страждає хворобою серця, у 2008 році йому зробили операцію у Німеччині, але ніхто не відправляє його на спокій. Прикладів багато… А нашому Патріарху, Святійшому Філарету, 91-й рік, але працює невтомно, як 40-ка річний.

Оманювати свого Святителя, очорнювати і знущатися над своїм Патріархом, виливаючи на нього купу бруду, хоча зовсім недавно вигукували йому шанобливе «осанна», такими діями ви вводите в оману всіх православних – ганьба і великий гріх!!!

Я нічого за собою не відчуваю поганого, щоб я зробив проти архімандрита Макарія, братії Свято-Феодосіївського монастиря, тим більше проти Предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія, що мене так цинічно викинули з монастиря, зібравши на мене одного більше десятка «тітушок». Хіба те, що я не зрадив і не залишив того, хто з Божою допомогою створив велику Церкву Київського Патріархату, яка служить Богові та українському народові, в якій і ви всі народилися у всіх сенсах та отримали все що сьогодні маєте на чолі з томосом. Чого вам ще не вистачало?

Ви мене звинувачуєте у заколоті? А ви не бачите, що ваша недійсна та антиканонічна заборона мене у священнослужінні на 3 місяці, це просто ознака бездуховності? Бо коли немає духовного ресурсу то так завжди діють ті, що мають владу. Ви не берете на увагу, що я є священнослужителем УПЦ КП, а не ПЦУ.

Все що сталося, причиною є масове обмирщення  духовенства, і на жаль, монашества у Церкві. Ми перестали розрізняти правду від брехні. Я маю на увазі, євангельську правду, а не суб’єктивну, особисту. Хоча є окремі священнослужителі, монахи, миряни, які намагаються жити справжнім християнським життям.

Захоплення Феодосіївського монастиря разом з майном, яке належить Київському Патріархату (в тому числі машина «Peugeot», яку купив архімандрит Макарій цієї весни на кошти Київської патріархії), захоплення інших храмів, і тиск направлений на руйнування Київського Патріархату з боку ПЦУ, якраз і свідчать про обмирщення, що і є головним ворогом Церкви. За головне поставлено: що їсти і пити, і у що одягатися, а Царство Боже, нібито, приложиться. Головне комфорт, запаси грошей щоб «красиво» жити. Наріжним каменем стала «мамона». Якби мова йшла про язичників – не було б дивно. Але коли ми бачимо що таке сталося у Православній Церкві… треба бити тривогу і не мовчати, щоб люди знали, що такі безсоромні дії не прибавляють Божої благодаті, а навпаки наближають пришестя антихриста і на страшному суді треба буде відповідати за кожний вчинок і кожне слово.

На завершення хочу сказати, що не здивуюся, як мої слова перекрутять і будуть зі злобою виливати на мене бруд, коментуючи, кожен відповідно свого достоїнства.

Всіх, хто намагається жити по совісті і розрізняє правду від брехні, зберігаймо Українську Православну Церкву Київського Патріархату, гуртуймося навколо Святішого Патріарха Філарета, будемо разом боротися за правду доступними християнину засобами і Господь наш Ісус Христос неодмінно допоможе нам. «Бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них» (Мф. 18:20).

Андрій, єпископ Васильківський

Митрополит Іоасаф та митрополит Адріан прокоментували зухвалі вислови речника ПЦУ архиєпископа Євстратія

Митрополит Іоасаф та митрополит Адріан прокоментували зухвалі вислови речника ПЦУ архиєпископа Євстратія

Митрополит Білгородський Іоасаф та митрополит Богородський Адріан прокоментували зухвалі вислови речника ПЦУ архиєпископа Євстратія (Зорі)

Свої думки архіпастирі висловили у мережі Фейсбук, зокрема митрополит Адріан свій коментар залишив під дописом самого архиєпископа Євстратія.

Митрополит Білгородський і Обоянський Іоасаф:

“С удивлением и возмущением прочел сегодня о высказываниях архиеп. Евстратия (Зори) в адрес Святейшего Патриарха Филарета. Где он, архиепископ, ставит диагнозы здоровью Патриарха. Для того, чтобы объяснить здравое возмущение Патриарха проделками того же арх. Евстратия, Агапита, митр. Епифания, он ставит “диагноз” – оказывается Патриарх болен. Более того – его здоровье подрывают враги!!! Непроверенный диагноз, да и проверить его нельзя. Кто-то возможно и клюнет на этот “диагноз”, чтобы убаюкать собственную совесть, возмущающуюся собственным предательством.
Но, почему же не посмотреть прямо и здраво на причины негодования Патриарха?

Именно архиеп. Евстратий вел переговоры о злосчастном Томосе. Именно он со товарищи – митр. Епифанием, арх. Агапитом, шушукались по углам, не давая никому информации о происходящем. Помню, как однажды митр. Димитрий, со слезами на глазах, спрашивал Патриарха за обедом – что происходит? Одни шепоты кружка и большего никто ничего не знает? Шептались шептались – Патриарх доверял Вам. Начали просачиваться сведения из СМИ о готовящемся новом Уставе, о смене Предстоятеля. Все были в тревоге. Успокаивая тревогу они же об’явили – все будет без особых потрясений – Патриарх будет править с Предстоятелем до своей кончины. Неудобные статьи Устава не будут исполняться на практике. А после получения Томоса, как уже независимая Церковь, имеющая на то право, соберем Поместный Собор и отредактируем Устав, в нем будет отдельная временная глава о положении Патриарха. На этом и порешили. На основании именно этих решений был принят существующий Устав и избран теперешний Предстоятель. И мгновенно – с момента избрания Предстоятеля, повернули жизнь Церкви на 180 градусов в обещанных вопросах. Патриарха откровенно задвинули в угол, он не присутствовал даже на интронизации нового Предстоятеля.

Я был не первом заседании Синода и видел все своими глазами, как я уже писал. Как получившая власть архиерейская молодежь бросалась скопом против мнения Патриарха по любому мизерному поводу. И только опасность обращения Патриарха к общественности, заставила узурпаторов принять решение о руководстве Патриархом киевскими церквами. В Томосе – откровенная зависимость от Константинополя – само общение, связь СЦУ с окружающим православным миром – через Константинополь! Миро – это легкая вуаль, под которой статьи – ВСЕ важные вопросы жизни Церкви принимаются только с согласия Вселенского Патриархата! А какие-важные? А – любые, которые такими оценит Константинополь! Диаспора окормляется Вселенским Патриархатом! И – никакого отклонения от положений Томоса! Прочтите внимательно, желающие, текст Томоса и Устав ПЦУ. И – ни звука об обещанном Поместном Соборе, который должен был урегулировать спорные вопросы! Ну а дальше – больше – беззакония с Трофимлюком, рейдерские захваты монастырей и церквей Киевского Патриархата, шельмование Патриарха в прессе (например, само это возмутительное высказывание архиеп. Евстратия). Все вышеперечисленное, по мнению архиеп. Евстратия – не повод к возмущению Патриарха??!!

Все построенное трудом и подвигом жизни – отдать Константинополю и успокаивать себя убогим – лучше Константинополь, чем Москва??!! Но ведь Киевский Патриархат, который вы стараетесь разрушить, не был зависим и сейчас не зависим ни от того ни от другого – по-настоящему автокефален! Не признан никем? А кто вас сейчас признал? Многие? В будущем признают? Если учесть всю грязь, сейчас только открывающуюся относительно руководителей СЦУ – то сомнительно признание и в будущем!

Не придумывайте “болезней Патриарха”, якобы ставших причиной обличений ваших беззаконий. Причина одна – ВАШИ БЕЗЗАКОНИЯ, ВАШЕ ВЕРОЛОМНОЕ ПРЕДАТЕЛЬСТВО ИНТЕРЕСОВ ПОМЕСТНОЙ УКРАИНСКОЙ ЦЕРКВИ И В ЭТОЙ СВЯЗИ ПРЕДАТЕЛЬСТВО И ВАШЕГО ОТЦА – СВЯТЕЙШЕГО ПАТРИАРХА. ВЫРАСТИВШЕГО, ВЫПЕСТОВАВШЕГО ВАС И БЕЗГРАНИЧНО ДОВЕРЯВШЕМУ ВАМ!!! ТО НЕ У ПАТРИАРХА БОЛЕЗНЕННЫЕ ИЗМЕНЕНИЯ, А У ВАС, В ВАШЕЙ СОВЕСТИ – У ШАЙКИ УЗУРПАТОРОВ, БЕЗЗАКОННО, ОБМАНОМ, ЗАХВАТИВШИХ ЦЕРКОВЬ!!!

P.S. В вину Патриарху он ставит даже недавнее интервью, данное какому-то российскому ресурсу. Кто не ленится – найдите это интервью, прочтите сами. Есть ли в нем что-то, за что можно упрекать Патриарха? Подивитесь твердой позиции Патриарха, его уму, такту, решительности. Даже здесь, в России, люди, читая его, смогут яснее посмотреть на происходящее” – написав на своїй сторінці у Фейсбук митрополит Іоасаф.

Коментар митрополита Білгородського Адріана:

Владико Євстратію!

Святійший Патріарх не хворий, він здоровий і нас всіх переживе й переможе в цьому брехливому й хитрому житті.

А що стосується Томосу й Статуту ПЦУ, то хоч один раз скажіть правду: коли вперше Патріарх Філарет тримав у своїх руках Статут ПЦУ? Чи не під час роботи Архієрейського Собору УПЦ КП у Києві, 13 грудня 2018 року, тобто за два дні до Об’єднавчого Собору, 15 грудня. А про зміст Томосу взагалі ніхто нічого не знав, окрім Вас, Владико Євстратіє. Ви щось там сам крутили, хитрили, махлювали й Патріарху Філарету передавали дані про переговори через раз й то, не все основне.

А що стосується змісту Томосу, то як Патріарх Філарет, так і всі ми вперше читали Томос аж 7 січня 2019 року, тобто через 20 днів після Собору, про що Святійший Патріарх Філарет й трубить на всю Україну.

Але Ви, замість того, щоб бути посередником між двома духовними українськими лідерами: Святійшим Патріархом Філаретом і Блаженнійшим Митрополитом Епіфанієм, власне Ви розпалюєте ворожнечу між ними.

А тепер Ви присвоюєте хворобу Патріарху? А чому Ви не говорите про свою хворобу у брехні і наклепах на братів архієреїв і священиків, розпочинаючи з 2009 року. Ви біля 10-ти років “навуходоносири” Патріарху, а він на жаль Вас слухав й робив помилки, караючи нас з Вашого благословення, бо традиції в цьому, як в РПЦ МП, так і в УПЦ КП в цих плітках однакові. А Вам було всерівно, бо дуже хотілося бути архієреєм, потім членом Синоду, та для цього треба було Патріарху виганяти нас з цього “політбюро”, щоб залізти туди Вам та іншим кар’єристам у єпископському сані.

Соромно повинно бути Вам Владико. І негайно миріть наших двох Предстоятелів, поки Господь Вас ще не покарав” – написав свій коментар митрополит Адріан під дописом архиєпископа Євстратія.

Богослужіння у неділю першу після П’ятидесятниці

Богослужіння у неділю першу після П’ятидесятниці

23 червня 2019 року, у неділю першу після П’ятидесятниці, всіх святих, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Божественну літургію у Володимирському кафедральному соборі, під час якої було рукопокладено у сан єпископа Васильківського архімандрита Андрія (Маруцака).

Напередодні, 22 червня у суботу ввечері, Святійший Патріарх Філарет у Володимирському соборі очолив Всенічне бдіння. Під час полієлею Святійший Владика помазував вірян освяченим єлеєм.

Наприкінці вечірнього богослужіння відбулося наречення архімандрита Андрія (Маруцака), намісника Свято-Феодосіївського чоловічого ставропігійного монастиря м. Києва, на єпископа Васильківського вікарія Київської єпархії, якого було призначено рішенням Помісного Собору УПЦ Київського Патріархату 20 червня 2019 року. Обраний на архієрейське служіння архімандрит Андрій (Маруцак) звернувся до Патріарха Філарета, архієреїв, духовенства та вірних, зі ставленицьким словом.

За Божественною літургією Його Святості співслужили митрополит Білгородський і Обоянський Іоасаф, єпископ Валуйський Петро, єпископ Харківський і Богодухівський Ілля та духовенство кафедрального собору.

Після відпусту, в кінці літургії, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України звернувся до нового співбрата єпископа Андрія з настановчим словом:

“Преосвященний єпископе Андріє, улюблений у Христі брате!
Сьогодні ти отримав благодать єпископського служіння, на яке ти був обраний рішенням Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату. Тепер ти став єпископом, єпископом з волі Божої, отримавши єпископську хіротонію згідно з апостольським переданням, тобто покладанням рук святих апостолів.

Немає православного єпископа, який би не мав початку від святих апостолів, але апостольське приємство полягає тільки в тому, щоб мати приємственне покладання рук через апостолів через їх наступників – єпископів. Приємство полягає тому, щоби засвоїти Священне Передання Церкви Христової в усіх дрібницях церковного життя. Якщо єпископ цього не засвоїв, то він немає апостольського передання, тому що не знає як служили святі отці, як вони проповідували і яким було їхнє життя. Тому у нас є багато єпископів, які мають приємственне рукоположення, а не мають приємства живого Передання, тому і служити не вміють, і проповідувати не вміють, а ще більше живуть гріховно. Тому ти таким не будь, а будь дійсним єпископом, який отримав правильне рукоположення через наступників святих апостолів – єпископів, і засвоїв живе церковне Передання, і щоб ти жив і діяв як чернець, бо архієрейство не позбавляє обітниць чернецтва. Не треба думати, що якщо я став єпископом, то я перестав бути ченцем. Обіти монашого життя даються перед Богом довічно, тому твій послух як монаха полягає в тому, що ти повинен виконувати тепер правдиво подвиг єпископського служіння, який є послухом Святій Церкві. Як ти будеш виконувати цей послух, залежить від тебе.

Кожен єпископ, коли говорить свою промову при нареченні, згадує що єпископство це тяжкий хрест. Це дійсно тяжкий хрест, але багато єпископів лише говорять на словах про тяжкість служіння, а нести цей важкий хрест не хочуть, а хочуть жити на землі забезпечено, ніби то Царства Небесного і не існує, і не існує вічного життя, а існує тільки земне.

Ти повинен пам’ятати насамперед, що наше служіння і наше життя на землі – це підготовка до вічного життя. Як ми себе підготуємо, таке вічне життя і отримаємо, або блаженне, або страждальне. Твоє завдання як єпископа вести себе і пасту, яку тобі вручено, до спасіння в Царстві Божому.

А зараз прийми цей архіпастирський жезл, як символ архієрейської влади і як опору в тяжкому служінні і благослови твоїм першим архіпастирським благословенням народ Божий, який своєю молитвою брав участь у твоїй єпископській хіротонії.”

Цього ж дня, за вечірнім богослужінням, Патріарх Філарет читав у Свято-Володимирському соборі акафіст Покрову Божої Матері.

Прес-центр Київської Патріархії

Єпископська хіротонія ієромонаха Іллі (Зеленського)

Єпископська хіротонія ієромонаха Іллі (Зеленського)

У суботу 22 червня 2019 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Божественну літургію у Володимирському кафедральному соборі, під час якої було рукопокладено у сан єпископа Харківського і Богодухівського ієромонаха Іллю (Зеленського).

Напередодні, 21 червня ввечері, Святійший Патріарх Філарет у Володимирському соборі очолив вечірнє богослужіння.
Наприкінці богослужіння відбулося наречення ієромонаха Іллі (Зеленського), клірика Харківської єпархії, на єпископа Харківського і Богодухівського, призначення якого було згідно рішенням Помісного Собору УПЦ Київського Патріархату 20 червня 2019 року.

Обраний на архієрейське служіння ієромонах Ілля (Зеленський) звернувся до Патріарха Філарета, архієреїв, духовенства та вірних, зі ставленицьким словом.

Під час Божественної літургії Його Святості співслужили митрополит Білгородський і Обоянський Іоасаф, єпископ Валуйський Петро, духовенство кафедрального собору.

Після відпусту Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України звернувся до нового єпископа Іллі з настановчим словом.

Прес-центр Київської Патріархії

ПОСТАНОВИ Помісного Собору УПЦ Київського Патріархату

ПОСТАНОВИ Помісного Собору УПЦ Київського Патріархату

ПОМІСНИЙ СОБОР

Української Православної Церкви Київського Патріархату

20 червня 2019 року

 

ПОСТАНОВИ

  1. Помісний собор не затверджує, а відміняє постанову архієрейського, чи так званого Помісного собору, бо це був не Помісний собор, а зібрання підписів архієреїв, одного священика та двох мирян про умовну ліквідацію УПЦ Київського Патріархату, на вимогу Вселенського Константинопольського Патріарха Варфоломія. Без умовної ліквідації Київського Патріархату не могло бути об’єднавчого собору українських Церков 15 грудня 2018 року і надання Томосу про автокефалію.
  2. Помісний собор заявляє і постановляє, що Українська Православна Церква Київського Патріархату, зареєстрована державним органом та продовжує своє існування і діяльність на благо українського народу і Української держави.
  3. Помісний собор підтверджує, що главою УПЦ Київського Патріархату продовжує бути Святіший Філарет, Патріарх Київський і всієї Руси-України, обраний пожиттєво Помісним собором УПЦ Київського Патріархату 20-22 жовтня 1995 р.
  4. Українська Православна Церква Київського Патріархату продовжує бути власником всіх коштів, всього майна (рухомого і нерухомого), придбаного за власні кошти, або переданого їй державними органами, або органами місцевого самоврядування, включаючи храми, монастирі, учбові заклади та інше згідно договорів і угод. Всі банківські рахунки є рахунками Київської патріархії як юридичної особи.
  5. Всі монастирі м. Києва: Михайлівський Золотоверхий, Феодосіївський, Видубицький Михайлівський, а також Миколаївський Богуславський, як і всі парафії м. Києва належать управлінню Київської патріархії.

Київській Патріархії продовжує належати Київська Православна Богословська Академія, заснована Митрополитом Філаретом, Заступником Патріарха Київського і всієї Руси-України в 1992 р.

  1. До Української Православної Церкви Київського Патріархату продовжують належати всі єпархії, монастирі, духовні учбові заклади, братства, місії, які зареєстровані державними органами як релігійні організації УПЦ Київського Патріархату. До Київського Патріархату можуть належати і ті єпархіальні управління і релігійні громади, які перереєстрували свої Статути на Православну Церкву України, але бажають бути у складі Київського Патріархату. До УПЦ Київського Патріархату також належать ті закордонні єпархії і парафії, які до цього часу були в його складі.
  2. Томос про автокефалію, наданий Українській Православній Церкві
    6 січня 2019 р. в Константинополі (Стамбулі) не відповідає статуту автокефальних Церков, яким володіють всі автокефальні Церкви, і тому ставить Українську Православну Церкву в залежність від Константинопольського Патріархату.
  3. Собор дякує Вселенському Константинопольському патріархові Варфоломею і всім архієреям Матері-Церкви за намагання розв’язати українську церковну проблему, але нас не влаштовує зміст Томосу про автокефалію Православної Церкви України.
  4. Діючим Статутом Української Православної Церкви Київського Патріархату є Статут про управління Української Православної Церкви Київського Патріархату (повна редакція), прийнятий на Соборі 13 травня 2016 року і зареєстрований Міністерством культури України 8 липня 2016 року.
  5. Помісний собор закликає всіх патріотів України, яким дорога наша Українська держава, підтримати Українську Православну Церкву Київського Патріархату в час її випробувань і намагання знищити її з середини, чому радіють наші зовнішні вороги. Але правда з нами, тому і Бог з нами!
  6. Постановили висвятити двох єпископів для Української Правосла-вної Церкви Київського Патріархату:

а) архімандрита Андрія (Маруцака) – на єпископа Васильківського, Ві-карія Київської єпархії УПЦ Київського Патріархату.

б) ієромонаха Іллю (Зеленського) – на єпископа Харківського і Богоду-хівського, секретаря Харківської єпархії УПЦ Київського Патріархату.

ЗВЕРНЕННЯ Помісного Собору до української православної пастви

ЗВЕРНЕННЯ  Помісного Собору до української православної пастви

ПОМІСНИЙ СОБОР

Української Православної Церкви Київського Патріархату

20 червня 2019 року

 

ЗВЕРНЕННЯ

Помісного Собору Української Православної Церкви
Київського Патріархату до української православної пастви

 

Дорогі браття і сестри!

Ми, учасники освяченого Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату, зібравшись у Свято-Володимирському кафедральному патріаршому соборі та бажаючи мати благословенний мир, любов Христову і братську єдність у спільній справі розбудові Української Православної Церкви, звертаємося до Вас, улюблені у Христі браття і сестри.

У важкий час зібралися ми, щоби піднести свій соборний голос проти чергової спроби поневолити нашу Українську Православну Церкву.

Багато років український православний народ молився за єдність Українського Православ’я, бажаючи стати в сім`ї вільних православних народів визнаною Церквою-Сестрою. Ми покладали надію на нашу Константинопольську Матір-Церкву, яка й мала через скасування неканонічного приєднання древньої Київської митрополії до Московської Церкви у 1686 році, відновити історичну справедливість і канонічний порядок. Ми дякуємо Вселенському Константинопольському Патріархату за наданий Томос Українській Церкві, однак він нас не влаштовує, бо замість єдності, привів до церковної смути та розділення. Наданий нам з Константинополя статут нашої Церкви і Томос не відповідають інтересам мільйонів українських вірних і українській церковній традиції. Згідно наданого Томосу ми маємо відмовитися навіть від української назви нашої Церкви, ми також маємо відмовитися від наших братів і сестер в діаспорі, а українські церкви передати у підпорядкування Константинополя, ми позбавляємося права варіння мира і повинні брати його тільки в Константинополі, що ставить нашу Церкву в пряму залежність, і не відповідає канонічному порядку. Крім того, на українській канонічній території Константинополь визначив за собою право відкривати ставропігії й мати Екзархат, а також право суду над Українською Церквою, у виключних випадках. Подібних томосів про автокефалію немає в жодній Помісній Православній Церкві.

В Україні припинилися переходи громад з Московського Патріархату до Української Православної Церкви через те, що Православна Церква України опинилася в залежності від Константинопольського Патріархату. Архієреї, духовенство та миряни Московського Патріархату в Україні не бачать дійсної автокефалії Української Православної Церкви та вважають недоцільним змінювати одне підпорядкування Москві на інше – Константинополю, про це свідчить заяви ієрархів цієї Церкви.

Обраний Предстоятель митрополит Епіфаній замість того, щоб примирювати та  об’єднувати Українське Православ’я, вніс непорозуміння та смуту в церковне життя і поглибив розділення.

На жаль, Томос про автокефалію Української Православної Церкви не приніс визнання цієї автокефалії іншими Помісними Православними Церквами, тільки Константинопольським Патріархатом.

Нагадаємо, що Українська Церква – древня Київська митрополія мала канонічну територію, що простягалася від земель теперішньої Польщі до Поволжя та від земель Прибалтики до земель чорноморського узбережжя та гідно зберігає славу заповітів митрополитів Київських, свято береже всі настанови святих отців. Тому Українська Православна Церква має право мати статус Патріархату. Саме Київський Патріархат протягом майже трьох десятків років був і лишається духовною силою, яка надихає наш народ на боротьбу за своє цивілізоване демократичне майбутнє, перебуває у живій єдності зі своїм народом.

Тому ми закликаємо архієреїв, духовенство та всю українську паству до єдності, молитви та підтримки Української Православної Церкви Київського Патріархату, яка дійсно стоїть на позиції незалежності Української Церкви від Москви і Константинополя та служить інтересам українського народу і Української Держави.

Пресвята, Животворча і Нероздільна Тройця: Отець, Син і Святий Дух нехай завжди укріпляє Святу Українську Православну Церкву Київського Патріархату та благословляє її буття, спрямоване на спасіння її благочестивої пастви.

ЗВЕРНЕННЯ Помісного Собору єпископам, духовенству та вірним Української Православної Церкви (ПЦУ)

ЗВЕРНЕННЯ Помісного Собору єпископам, духовенству та вірним  Української Православної Церкви  (ПЦУ)

ПОМІСНИЙ СОБОР

Української Православної Церкви Київського Патріархату

20 червня 2019 року

 

ЗВЕРНЕННЯ

Преосвященним митрополитам, архієпископам,

 єпископам, духовенству та вірним

Української Православної Церкви

(Православної Церкви України).

 

Ваші високопреосвященства, преосвященства,
всечесні отці, браття та сестри!

«Благаю вас, браття, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви говорили одне і не було між вами розділення, а щоб ви з’єднані були в одному розумінні та в одній думці (1 Кор. 1:10).

20 червня 2019 року у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі Києва відбувся Помісний собор Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Попри різні інсинуації та чутки, які розпускають вороги незалежності Української Церкви, заявляємо, що Київський Патріархат, як помісна Свята Церква українського народу, продовжує своє існування, незалежне ні від Москви, ні від Риму, ні від Константинополя.

Українська Православна Церква Київського Патріархату створена у червні 1992 року на об’єднавчому соборі, шляхом об’єднання частини УПЦ і УАПЦ. Вона з маленького гірчичного зерна стала потужною Церквою, здійснюючи свою Божественну місію, охоплює всю територію України, має екзархати за межами України – в Європі та Росії, вікаріати в США та Канаді. УПЦ Київського Патріархату – матір для всіх православних християн в Україні та поза нею сущих. Вона об’єднує нас в єдину українську православну родину.

УПЦ КП продовжує патріаршу традицію, започатковану в 1990-ті роки і нині нашу Церкву очолює вже третій глава – Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

Мати свого Патріарха – то велика милість Божа, яку отримав наш побожний народ і її треба зберегти для майбутніх поколінь.

Блаженної пам’яті Патріарх Мстислав (Скрипник) та Патріарх Володимир (Романюк) заповідали цінувати духовну велич золотоверхого князівського Києва, як справжнього тисячолітнього християнського центру Руси-України. Бо як сказав, благословляючи нашу столицю, святий апостол Андрій Первозваний: «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог» (за переказом преподобного Нестора Літописця).

Саме існування потужної Української Православної Церкви Київського Патріархату дало можливість провести 15 грудня 2018 року об’єднавчий собор Православної Церкви України та отримати Томос про автокефалію від Константинопольського Патріарха.

Закликаємо Вас, дорогі брати та сестри, зберігати вірність Київському Патріархату, гуртуватися навколо Київського патріаршого престолу, не зраджувати віковічної мрії багатьох поколінь українців мати справді незалежну помісну Українську Православну Церкву.

 

З нами Бог і Україна!

З любов’ю у Христі.

ЗВЕРНЕННЯ Помісного Собору до Президента України В.О. Зеленського

ЗВЕРНЕННЯ  Помісного Собору до Президента України В.О. Зеленського

ПОМІСНИЙ СОБОР

Української Православної Церкви Київського Патріархату

20 червня 2019 року

 

ЗВЕРНЕННЯ

Помісного Собору Української Православної Церкви
Київського Патріархату до Президента України В.О. Зеленського

Президенту України

Зеленському Володимиру Олександровичу

 

Вельмишановний Володимире Олександровичу!

Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату, який зібрався у місті Києві, вітає Вас, як новобраного Президента Української держави та засвідчує повагу, підносить молитви до Господа, щоб Він дарував Вам мудрість і силу у нелегкому служінні українському народові.

Те, що за Вас проголосувала 73 відсотки громадян, покладає на Вас велику відповідальність. Лише з Божою допомогою, об’єднавши навколо себе всі здорові державотворчі сили, Ви зможете досягти успіхів, виправдати надії та сподівання мільйонів українців, забезпечити соціальний розвиток, зберегти суверенітет і відносити територіальну цілісність країни.

Україна переживає часи складних випробувань, на Донбасі триває російсько-українська війна, наша країна постійно стикається з економічними, політичними, соціальними викликами. Злі антиукраїнські сили намагаються роз’єднати наше суспільство, посіяти ворожнечу та зневіру. Ісус Христос сказав: «Усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилося в собі, не встоять» (Мф. 12:25). Тому українцям треба єднатися, щоб разом досягти успіху та відстояти свою Незалежність.

Українська православна Церква Київського Патріархату підтримує всі Ваші зусилля спрямовані на зміцнення державності, продовження подальшого проєвропейського курсу, налагодження нормального економічного життя.

Наша Церква подовжує традиції древньої Київської Митрополії, заснованої під час Хрещення Руси-України святим рівноапостольним князем Володимиром, гідно утверджує славу заповітів митрополитів Київських та свято береже всі настанови святих отців.

Побожний український народ має повне право на отримання справжньої автокефалії для Української Православної Церкви та збереження патріаршого статусу. Вороги України прагнуть поневолити нашу державу, намагаються знищити Українську Православну Церкву Київського патріархату, як духовну основу суверенітету української нації.

Пане Президенте! Звертаємося до Вас із проханням підтримати Українську Православну Церкву Київського Патріархату, захистити від будь-яких посягань на її права, убезпечити від втручання у внутрішнє церковне життя, гарантувати свободу розвитку.

Також як православні віруючі, ми є громадянами нашої країни, бажаємо їй процвітання та хочемо заявити, що великою бідою для нашої країни є корупція. Це зло заважає Україні стати успішною європейською державою. Вбачаємо, що саме Ви повинні стати тим Президентом, який почне реальну, а не уявну боротьбу з цією суспільною хворобою. Ми, як Церква, готові у цьому Вам всіляко сприяти, роз’яснюючи співвітчизникам про всю небезпеку корупційних дій.

Нехай Всемилостивий Господь береже Україну та допомагає Вам у всіх добрих справах, на благо Української Держави і українського народу.

Репресії проти студентів КПБА за підтримку Святійшого Патріарха Філарета.

Репресії проти студентів КПБА за підтримку Святійшого Патріарха Філарета.

З сумом змушені констатувати, що після етапу брудної інформаційної компанії з дискредитації ідеї Київського патріархату та спрямованої безпосередньо проти Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, розгорнутої деякими представниками Православної Церкви України, розпочалися репресії і проти студентів Київської православної богословської академії – патріарших іподияконів та працівників Київської патріархії. Read more

«Родина – основа безпеки нашої Української держави», – Митрополит Епіфаній

«Родина – основа безпеки нашої Української держави», – Митрополит Епіфаній

У Києві 8 червня 2019 року пройшла щорічна Всеукраїнська хода на захист прав дітей і сімей під гаслом «Сім’я — серце України!». Від Української Православної Церкви в ній взяли участь Предстоятель Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній, архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій та священнослужителі.
У своєму слові Його Блаженство наголосив, що сімейні цінності – прерогатива не лише для Церков, а й загалом для держави. Read more

У Києві презентували книгу про історію української автокефалії

У Києві презентували книгу про історію української автокефалії

4 червня 2019 року у приміщенні Київської православної богословської академії відбулася презентація книги проректора з наукової роботи КПБА професора протоієрея Віталія Клоса «Автокефалія Української Церкви: огляд від Хрещення до Синодального Томосу». У книзі висвітлений двохтисячолітній шлях Української Церкви до автокефалії, а також обґрунтовано богословські, канонічні та церковно-історичні засади автокефалії. Read more

Предстоятель завітав на 100-літній ювілей Інституту травматології та ортопедії

Предстоятель завітав на 100-літній ювілей Інституту травматології та ортопедії

Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній 6 червня 2019 року відвідав Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України з нагоди 100-літнього ювілею установи. Його Блаженство урочисто зустріло керівництво закладу, зокрема директор Інституту академік Георгій Гайко зі своїми заступниками, президент Національної академії медичних наук України Віталій Цимбалюк та керівник відділу реабілітації Ірина Рой. Read more