Українська Православна Церква Київський Патріархат
Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет привітав український народ з Днем Незалежності України та побажав українцям переможного миру, духовності, процвітання і Божого благословення. Read more
З сумом маємо зазначити, що незаконні дії, сформованої Священним Синодом Православної Церкви України, ліквідаційної комісії Київської патріархії УПЦ КП, продовжуються.
Зокрема, 21 серпня 2019 року, за заявою зазначеної комісії, були заблоковані рахунки Київської патріархії, відкриті в Ощадному банку України.
Дані дії є грубим порушенням не лише законодавства України. Те що робить керівництво ПЦУ на чолі з Митрополитом Епіфанієм – є проявом наруги над нормами християнської моралі і правами людини.
Хочемо ще раз закликати усіх вірних Української Православної Церкви Київського Патріархату до посиленної молитви та законного протесту.
Звіщайте правду про події, які відбуваються навколо нашої стражденної Церкви.
Підкреслюємо, що ані рейдество, ані інформаційна війна проти Української Православної Церкви Київського Патріархату, ані нападки на її Предстоятеля – Святійшого Патріарха Філарета – не матимуть успіху.
Правда на нашому боці. А там, де правда, там Бог. А з Богом – завжди перемога!
Київського Патріархату «не існує»!? Аналогічна риторика російських керманичів, про те, що на Донбасі російської армії «не має». Риторика, яку перейняли більшість українських ЗМІ, керівництво ПЦУ, і на жаль, Патріарх Константинопольський Варфоломій. Лукавство і неправда в історії людства завжди були притаманні всім, хто нехтує заповітами Євангелія. Read more
У Міністерстві культури України 31 липня заявили, що Українська Православна Церква Київського Патріархату припинила свою діяльність шляхом приєднання до ПЦУ. Патріарх Філарет під час своєї проповіді 4 серпня зазначив, що “служив 53 роки у Володимирському соборі, а тепер його викидають на вулицю”, та закликав парафіян використовувати всі законні способи для того, щоб “захистити Київський Патріархат від ПЦУ та Мінкульту”. Ми зустрілися з Патріархом у його резиденції, щоб спростувати чутки щодо стану його здоров’я, дізнатися про плани щодо відродження УПЦ КП, майбутнє ПЦУ та стосунки з митрополитом Епіфанієм, а також поцікавилися, чи спілкується нині Патріарх з п’ятим Президентом Порошенком та теперішнім очільником Української держави Зеленським.
19 серпня Православна Церква відзначає одне із двунадесятих свят – Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Read more
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Дорогі браття і сестри! Сьогодні ми святкуємо подію, яка відбулася під час земного життя Господа нашого Ісуса Христа на горі Фавор (Мф. 17, 1-9). Read more
18 серпня 2019 року, у 9-ту неділю після П’ятидесятниці, передсвято Преображення Господнього, Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Божественну літургію у Свято-Володимирському кафедральному соборі м. Києва. Read more
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Сьогодні ми святкуємо пам’ять святих мучеників Маккавеїв, матері їхньої Соломонії та учителя їхнього Єлеазара. Ці святі мученики жили за сто п’ятдесят років до Різдва Христового, походили з юдейського народу і нізащо не хотіли зрадити своєї віри, коли язичницький сирійський цар Антиох вимагав, щоб вони поклонилися ідолам. Цар мучив братів на очах їх матері та вчителя, щоб вони зреклись своєї віри і цим врятували своє життя. Але й матір Соломонія, і учитель Єлеазар підбадьорювали їх, щоб вони непохитно трималися віри своїх батьків і не боялися страждання й мук. І всі сім братів Маккавеїв разом з матір’ю і вчителем безстрашно пішли на муки і смерть за свою віру.
Шановна православна громадо, браття і сестри!
Ми, парафіяни Української Православної Церкви Київського Патріархату, не взмозі мовчати і звертаємось до всієї української православної пастви з великою надією на розуміння і бажання зберегти незалежну Українську Православну Церкву, ту, за яку боровся православний народ України і яку впродовж всього свого життя розбудовував великий син українського народу Святійший Патріарх Філарет.
На жаль, сьогодні Київська патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату терпить чергове ущемлення і перебуває на межі знищення.
Під гаслом «незалежності» православним мирянам пропонується модель під назвою Православна Церква України, створена колишнім президентом Порошенко П.О. разом з митрополитом Епіфанієм.
Президент Порошенко П.О., попри свій державний статус і конституційні норми про відділення церкви від держави, взяв на себе особисту ініціативу створення «незалежної» церкви в Україні і в результаті багатомісячних, потайних від громади, переговорів із Патріархом Варфоломієм виторгував Україні і незалежній Українській Православній Церкві Київського Патріархату статус митрополії.
При цьому, Порошенко П.О. свідомо обманює як предстоятеля Української Православної Церкви Київського Патріархату Патріарха Філарета, так і весь український православний світ.
Так, Порошенко стверджує про повну незалежність новоутвореної церкви, насправді ж, сам, особисто, без будь-якого узгодження з архієреями і Патріархом Філаретом, бере на себе всю ініціативу і утворює митрополію, підпорядковану Константинопольському Патріархату.
Ані тексту Томосу, ані будь-яких переговорів на рівні керуючих архієреїв єпархій Української Православної Церкви Київського Патріархату щодо реорганізації церкви, умов, перепідпорядкованості – не було.
Лише 06.01.2019 р. Україна отримала текст Томосу і дізналася істину, яку досі тримав потайки колишній Президент Порошенко П.О.
Сьогодні всі кажуть: «А що ж Патріарх Філарет 15.12.2018 р. на Святійшому Синоді не виставив своєї кандидатури на Предстоятеля нової церкви і підписав Указ про розпуск Київського Патріархату?». А тому і погодився і підписав, що був введений в оману главою держави, митрополитом Епіфанієм та архієпископом Євстратієм, які запевняли, що ми від Константинополя отримаємо повну незалежність і самостійність. А що маємо?
Вже віддали Константинополю Андріївську церкву, не можемо без узгодження з Патріархом Варфоломієм розглядати спірні питання, отримувати миро. Тобто Православна Церква України віддана у підпорядкування Константинопольському Патріархату.
То це ви називаєте незалежністю? І це тільки початок.
Ми впевнені, що йому заздалегідь було поставлене завдання знищити Київський Патріархат і його Предстоятеля.
А з іншого боку, новостворена Церква і її предстоятель Епіфаній – головне і надійне знаряддя Порошенка П.О. у боротьбі з новою владою, яку він боїться і ненавидить.
Святійший Патріарх Філарет майже тридцять років бореться за створення в Україні власної, самостійної незалежної Церкви, яка б була надійним духовним оплотом як держави, так і кожного мирянина.
Завдяки зусиллям нашого Патріарха був створений капеланський рух, який першим почав надавати допомогу воїнам АТО.
Невже людина, яка була взірцем протягом багатьох років завдяки прямому обману непорядних людей втратила довіру всієї православної пастви?
Сьогодні наша незалежна Православна Церква, яка є ядром для створення Помісної Православної Церкви і її Предстоятель у великій скруті і потребують нашого розуміння, підтримки і захисту.
Якщо наш народ не захистить здобутків багатьох років боротьби, ми втратимо не тільки церковну незалежність, – ми втратимо свою державу!
Закликаємо вас, дорогі браття і сестри, піднятись на боротьбу за нашу Київську Патріархію, за Українську Православну Церкву Київського Патріархату та її славного Предстоятеля – Патріарха Філарета – Героя України.
Вчора ввечері, коли стало відомо, що у смт. Клавдієво-Тарасове на Київщині відбувається спроба захоплення представниками ПЦУ парафії Української Православної Церкви Київського Патріархату, духовенство Володимирського патріаршого кафедрального собору, після Всенічного бдіння напередодні свята пророка Божого Іллі, вирушило у селище, щоб підтримати настоятеля храму святих мучениці Віри, Надії, Любові і матері їх Софії священика Сергія Струка і парафіян.
Дорогою до храму ми повідомили суспільство про незаконні рейдерські дії представників ПЦУ на фейсбук-сторінці Київського Патріархату та на сайті, і просили громадськість та ЗМІ звернути на це увагу. Оперативно зреагував і прибув на місце події журналіст місцевого телебачення 360 TV, який подав об’єктивне висвітлення, взявши коментарі в обох сторін конфлікту.
Пропонуємо Вашій увазі сюжет 360 TV, щоб із перших вуст дізнатись, що вчора відбувалося на парафії Київського Патріархату у смт. Клавдієво-Тарасове.
Просимо звернути увагу на свідчення парафіянки храму (2 хв. 30 сек. – 5 хв. 05 сек.) щодо незаконних дій, тиску і образ, які здійснювали представники ПЦУ щодо вірян Київського Патріархату.
Вважаємо, що важливим і корисним для священнослужителів Православної Церкви України є почути причини того, чому священик Сергій Струк вирішив залишитись у Київському Патріархаті, підтримати Патріарха Філарета і залишити ПЦУ (якою вона є зараз): 10 хв. 55 сек. – 11 хв. 50 сек.
Друзі, люди можуть ввести в оману людей, але ніхто не обдурить Бога… Як ми бачимо зараз, можна будувати Церкву на брехні, її можуть визнавати хто завгодно, але таку церкву не визнає Бог… Не забуваймо про це…
Прес-центр Київської Патріархії висловлює подяку телебаченню 360 TV за оперативність та об’єктивність. Дякуємо. Люди мають знати правду.
Відеосюжет можна переглянути на YouTube-каналі 360 TV.
Прес-центр Київської Патріархії
До української та міжнародної юридичної спільноти!
Дорогі браття та сестри!
Українська Православна Церква Київського Патріархату є єдиною Православною Церквою українського народу, яка не підлягає залежності ні Москві, ні Стамбулу. Серце Української Православної Церкви Київського Патріархату – княжий золотоверхий Київ.
Життя нашої Церкви регламентується виключно Священним Писанням, Священним Переданням, вченням Вселенських соборів та святих отців Церкви, рішеннями власних Помісних, Архієрейських соборів і Священних Синодів. Українська Православна Церква Київського Патріархату бережно зберігає патріаршу традицію, започатковану блаженної пам’яті Патріархом Мстиславом (Скрипником), Патріархом Володимиром (Романюком), а тепер очолювана – Патріархом Філаретом (Денисенком). Також наша Свята Церква сама варить миро і не потребує чужих вказівок і настанов.
Майже тридцять років Українська Православна Церква Київського Патріархату ревно виконує свою спасительну місію, утверджує віру в Бога, зберігає духовність і національну ідентичність українців.
Діяльність Української Православної Церкви Київського Патріархату гарантується ст. 35 Конституції України, ст. 18 Загальної декларації прав людини, ст. 18 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 9 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, положеннями Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
Українська Православна Церква Київського Патріархату була Церквою, яка підтримала свій народ під час Помаранчевої революції, Революції гідності та стоїть поруч із воїнами в боротьбі за свободу на російсько-українській війні.
Існування Української Православної Церкви Київського Патріархату дало можливість Його Всесвятості, Константинопольському Патріарху, надати нам Томос. На жаль, в його положеннях не було закладено повної автокефалії, яку отримували інші Православні церкви.
Чужинці намагаються знов духовно уярмити український народ. Розділити православних вірних між Московським і Константинопольським Патріархатами. Нині проти Української Православної Церкви Київського Патріархату розпочалися утиски і гоніння з боку деяких чиновників Міністерства культури України, Міністерства юстиції України, мають місце рейдерські захоплення храмів і приміщень представниками Православної Церкви України на чолі з митрополитом Епіфанієм. Здійснюється це також за підтримки колишнього Президента України Порошенка П.О., який бачить в особі ПЦУ політично зручну для себе структуру.
29 липня цього року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України з’явилося повідомлення, що Київська патріархія УПЦ КП знаходиться у статусі припинення. Без відома Церкви та її Предстоятеля Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета був визначений голова ліквідаційної комісії – громадянин Яременко Олег Васильович. Ця людина відділилася від Української Православної Церкви Київського Патріархату і є архієреєм іншої конфесії – Православної Церкви України.
Нагадаємо, що 20 червня 2019 року відбувся Помісний собор Української Православної Церкви Київського Патріархату, який прийняв рішення, що наша Церква продовжує своє існування.
Церква Христова – інституція сакральна і її ліквідувати не можна. «І Я кажу тобі: ти Петро, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її» (Мф. 16, 18), – сказано у Священному Писанні. В новітній історії України Церкви ліквідували двічі: 1930 року Українську Автокефальну Православну Церкву та 1946 року – Українську Греко-Католицьку Церкву. Обидва рази цей антигуманний акт здійснював безбожний тоталітарний режим.
Звертаюся до всіх правників, кому небайдужа доля рідної Української Церкви і які можуть допомогти на волонтерських засадах надати правову допомогу Київській Патріархії, єпархіям, монастирям, парафіям, зберегти Українську Православну Церкву Київського Патріархату, як окрему юридичну особу, захистити храми та майно, відстояти права громадян на свободу совісті.
Поле теперішньої боротьби добра і зла пролягло в судах, щоденному протистоянні з безбожними та денаціоналізованими чиновниками, архієреями та священиками ПЦУ, ласими до матеріальних благ.
Усі, хто виявить бажання потрудитися в боротьбі за правду, прохання звертатися до Київської Патріархії, за адресою: Київ, вул. Пушкінська, 36, телефон: (044) 234 10 96.
Закликаю на Вас боже благословення!
З повагою,
ФІЛАРЕТ,
ПАТРІАРХ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ
30 липня 2019 року представники Православної Церкви України звершили рейдерське захоплення парафії святого Іоана Златоустого Української Православної Церкви Київського Патріархату у с. Півні Фастівського району на Київщині.
Інциденту передувало те, що колишній настоятель парафії священик Миколай Журило розпочав закликати і намагався обманом збирати підписи членів громади та селян за перехід громади до ПЦУ. Дізнавшись про це, члени громади, які є вірянами Київського Патріархату, повідомили Київську Патріархію про підступну і деструктивну діяльність свого настоятеля. Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет своїм наказом звільнив священика Миколая Журила з настоятеля парафії та призначив нового настоятеля священика Миколая Гребіниченка. Новий настоятель прибув на парафію 27 липня ц.р. і, зі згоди громади, звершував у храмі богослужіння.
У той самий час розпочався психологічний тиск і, навіть, погрози і залякування членів громади Київського Патріархату з метою, щоб вони змінили церковну приналежність і перейшли у підпорядкування ПЦУ. Зокрема, на адресу голови громади лунали різні погрози і приниження, вночі невідомі закидували її будинок камінням.
30 липня представники ПЦУ на чолі з секретарем Київської єпархії протоієреєм Михаїлом Лесюком та благочинним Фастівського району ПЦУ протоієреєм Михаїлом Данилівим прибули до Півнів, щоб звершити захоплення храму. Разом з духовенством Фастівського благочиння ПЦУ до села було привезено велику кількість людей, близько 100 людей, які зовсім не є членами громади, постійними парафіянами і, навіть, мешканцями Півнів. Представники ПЦУ, без волі парафіяльної громади, провели свої збори і утворили нову громаду ПЦУ.
Дізнавшись про такі наміри, на прохання парафіян храму, Патріарх Філарет направив у с. Півні церковну комісію у складі єпископа Васильківського Андрія, настоятеля Свято-Володимирського кафедрального собору протоієрея Бориса Табачека, благочинного Фастівського благочиння протоієрея Олександра Артемчука та духовенства Фастівського благочиння.
Прибувши до храму духовенство намагалось вести діалог з учасниками зборів, але люди, підбурені духовенством ПЦУ, не давали їм виступити та ображали. Єпископ Андрій запросив присутніх до молитви і звершив на паперті храму молебень на початок всякого доброго діла. Після молитви, коли священнослужителі намагались увійти до храму, щоб там проводити збори, через агресію духовенства ПЦУ сталися сутички, під час яких було завдано тілесних ушкоджень священикам Київського Патріархату. Зокрема, від рук священиків ПЦУ тяжко постраждав один з найстарших священиків благочиння протоієрей Георгій Кушнірук. Його душив за горло до втрати свідомості фастівський благочинний ПЦУ протоієрей Михаїл Данилів, в той час як інший – священик Іван Штефюк викручував батюшці руки. Одному із священиків Київського Патріархату було розбито ніс.
Наслідком рейдерських дій ПЦУ була створена нова громада у складі ПЦУ і захоплений храм. Віряни Української Православної Церкви Київського Патріархату, наразі, не мають можливості відвідувати і молитись у своєму рідному храмі. Українська Православна Церква Київського Патріархату не залишить своїх парафіян у біді, але і надалі, як любляча мати, буде надавати всебічну духовну і молитовну підтримку.
Прес-центр Київської Патріархії
31 липня 2019 року, у приміщенні Київської Патріархії, Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет провів прес-конференцію, під час якої розповів про ситуацію, яка склалася в Українській Церкві.
На початку прес-конференції Патріарх Філарет привітав представників ЗМІ та розповів про події, які відбуваються в Українському Православ’ї. Патріарх наголосив, що Томос про автокефалію Української Православної Церкви обмежує права Церкви, зокрема забороняє духовну опіку української діаспори у всьому світі, а віддає велику українську діаспору у підпорядкування Вселенського Патріархату. Такого немає в жодній Православній Церкві, крім Еладської Церкви. Всі Православні Церкви духовно опікуються своєю діаспорою і підтримують її. Нажаль, ПЦУ, згідно Томосу, не може цього робити.
Патріарх розповів журналістам про Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату, що відбувся 20 червня 2019 року та прийняв рішення, що Українська Православна Церква Київського Патріархату існує і виходить із складу Православної Церкви України.
“З 20 червня Українська Праволавна Церква Київського Патріархату існує окремо від Православної Церкви України. І ця Церква – ПЦУ, очолювана митрополитом Епіфанієм, немає до Української Православної Церкви Київського Патріархату ніяких ні канонічних, ні юридичних прав” – сказав Патріарх.
Розповідаючи про причини скликання Помісного собору УПЦ КП Святійший владика повідомив, що саме фактична залежність ПЦУ та її Предстоятеля від Вселенського Патріархату є головною причиною відокремлення Київського Патріархату від Православної Церкви України.
Також Патріарх прокоментував рішення Священного Синоду ПЦУ від 27 липня ц.р. щодо т.зв. ліквідації Київської Патріархії УПЦ КП та дії Міністерства культури України, яке намагається зняти з реєстрації Українську Православну Церкву Київського Патріархату.
“Митрополит Епіфаній провів 27 липня Священний Синод, на якому прийняли рішення про створення комісії про ліквідацію не тільки Київського Патріархату, а про передачу всього майна Київської Патріархії – Київській митрополії, без нашого відома і без нашого дозволу. Що нас, особливо, турбує, що Міністерство культури і Міністерство юстиції теж прийняли рішення із зняття реєстрації Київської Патріархії. Цього права вони не мають. Чому не мають? Тому що я не звертався до них про ліквідацію Київської Патріархії. Без звернення Патріарха, або керівника тієї чи іншої, навіть, єпархії, Міністерство юстиції і Міністерство культури не мають права цього робити. Київська Патріархія не подавала прохання і Статуту про переєстрацію на ПЦУ. Оскільки ми не подавали, то Міністерство юстиції не має права без нашої згоди, без нашого прохання знімати нас з реєстрації. Ми подали в суд на Міністерство культури України, яке незаконно зняло з реєстрації Київську Патріархію і Українську Православну Церкву Київського Патріархату… Підкреслю, без згоди керівника єпархії, без згоди керівника Київської Патріархії Міністерство юстиції і Міністерство культури не мають права знімати з реєстрації. А вони це зробили. Ми вважаємо, що ці дії незаконні” – відзначив Патріарх.
Предстоятель Київського Патріархату також відповів на запитання від представників ЗМІ.
Відеозапис прес-конференції Ви можете переглянути на YouTube каналі Церкви або фейсбук-сторінці Церкви за посиланням.
Прес-центр Київської Патріархії
Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату Святійший Патріарх Філарет звернувся з листом до Міністра юстиції України Павла Петренка, у якому висловив прохання забезпечити законне право Церкви на своє існування та продовжити існуючу реєстрацію Української Православної Церкви Київського Патріархату.
МІНІСТРУ ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ПЕТРЕНКУ П.Д.
Вельмишановний Павло Дмитровичу!
До нас дійшла інформація, що Міністерство юстиції має намір зняти з реєстрації Українську Православну Церкву Київського Патріархату і позбавити права юридичної особи Київську патріархію УПЦ Київського Патріархату на підставі рішення ліквідаційної комісії, створеної керівництвом Православної Церкви України.
Цим листом повідомляємо Вас, що ні керівництво Православної Церкви України, ні створена ним ліквідаційна комісія не мають до Української Православної Церкви Київського Патріархату ніякого відношення.
20 червня ц.р. у Володимирському соборі відбувся Помісний Собор, вищий орган управління Української Православної Церкви Київського Патріархату, який прийняв постанову про продовження діяльності УПЦ Київського Патріархату та про вихід її зі складу Православної Церкви України. Тому після цієї Постанови керівництво ПЦУ не має ніякого юридичного відношення ні до УПЦ Київського Патріархату, ні до Київської патріархії УПЦ Київського Патріархату, як юридичної особи.
Тому на підставі Закону про свободу совісті, УПЦ Київського Патріархату має право на своє існування. Просимо Міністерство юстиції України продовжити існуючу реєстрацію УПЦ Київського Патріархату та Київської патріархії УПЦ Київського Патріархату, як юридичної особи.
Закликаю на Вас Боже благословення.
Постанова Помісного Собору від 20.06.2019 р. УПЦ Київського Патріархату додається.
З повагою,
ФІЛАРЕТ,
ПАТРІАРХ КИЇВСЬКИЙ
І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ
30.07.2019 року
Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату звернувся до Президента України Володимира Зеленського із проханням захистити права віруючих УПЦ Київського Патріархату, припинити беззаконня по відношенню до Української Церкви та захистити від рейдерства Православної Церкви України.
ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ
ЗЕЛЕНСЬКОМУ В.О.
Вельмишановний Володимире Олександровичу!
Обставини змушують мене до невідкладного звернення до Вас, бо йдеться про інтереси українського народу.
В результаті прямого обману, в який безпосередньо був втягнутий Патріарх і Українська Православна Церква Київського Патріархату, при безпосередній антинародній участі п.Порошенка П.О., 6 січня 2019 року Україна отримала Томос про так звану «незалежність».
Нажаль, до 06.01.2019 року тексту Томосу ніхто, крім Порошенка П.О. і митрополита Епіфанія, не бачив. Отримавши таку небажану залежність, я і вірні УПЦ Київського Патріархату негайно почали боротьбу проти кабальної угоди, вийшли із складу ПЦУ, провівши Помісний Собор УПЦ Київського Патріархату.
Втім зараз починається рейдерська атака на майно УПЦ Київського Патріархату і це рейдерство очолює особисто митрополит Епіфаній, Предстоятель ПЦУ.
До нас дійшла інформація, що Міністерство юстиції з 29.07.2019 року, почало процес ліквідаціїї Української Православної Церкви Київського Патріархату і позбавлення права юридичної особи Київської патріархії УПЦ Київського Патріархату на підставі рішення ліквідаційної комісії, створеної керівництвом Православної Церкви України.
Цим листом повідомляємо Вас, що ні керівництво Православної Церкви України, ні створена ним ліквідаційна комісія не мають до Української Православної Церкви Київського Патріархату ніякого відношення.
Прошу Вашого безпосереднього втручання і припинення цього беззаконня.
Постанова Помісного Собору від 20.06.2019 р. УПЦ Київського Патріархату додається.
Закликаю на Вас Боже благословення.
З повагою,
ФІЛАРЕТ,
ПАТРІАРХ КИЇВСЬКИЙ
І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ
30.07.2019 р.
КООРДИНАТОРУ ПРОЕКТІВ ОБСЄ В УКРАЇНІ
ПАНУ ГЕНРІКУ ВІЛЛАДСЕНУ
Щодо спроби Міністерства культури України та Міністерства юстиції України ліквідувати Українську Православну Церкву Київського Патріархату, фактів рейдерства з боку Православної Церкви України та порушення міжнародних прав на свободу совісті та віросповідання.
ВЕЛЬМИШАНОВНИЙ ПАНЕ ГЕНРІК ВІЛЛАДСЕН!
Хочу, найперше, висловити Вам свою вдячність за підтримку української демократії, наближення до її європейських зразків і постійний моніторинг дотримання прав і свобод громадян в Україні.
Одночасно інформую Вас, що Міністерство культури України та Міністерство юстиції України намагаються незаконно ліквідувати Українську Православну Церкву Київського Патріархату.
За підтримки органів державної влади, на догоду колишньому Президенту України Петру Порошенку, продовжується рейдерське захоплення Української Православної Церкви Київського Патріархату з боку Православної Церкви України.
29 липня 2019 р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України з’явилося повідомлення про те, що Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату знаходиться у процесі припинення. Зазначається, що головою ліквідаційної комісії з припинення УПЦ КП є Яременко Олег Васильович. Це повністю незаконне та протиправне рішення державного органу виконавчої влади, адже Українська Православна Церкви Київського Патріархату не приймала рішення про свою ліквідацію і ніхто, включаючи її керівника – Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, нікого не уповноважував ліквідовувати нашу Церкву.
27 липня 2019 року під головуванням Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета відбулося засідання Архієрейського собору Української Православної Церкви Київського Патріархату, на якому було прийнято спеціальну постанову.
У документі, зокрема, говориться наступне. Міністерство культури України незаконно зняло з реєстрації Київську патріархію Української Православної Церкви Київського Патріархату та статут у новій редакції Української Православної Церкви Київського Патріархату. Київська патріархія не припинила свого існування, бо Патріарх залишився керівником Київської патріархії у м. Києві, згідно постанови Священного Синоду ПЦУ від 5 лютого 2019 року. Патріарх не подавав статуту Київської Патріархії на перереєстрацію, як інші єпархії УПЦ Київського Патріархату.
Крім того, Помісний Собор УПЦ Київського Патріархату, 20 червня 2019 року не затвердив постанову архієрейського, чи так званого Помісного Собору від 15 грудня 2018 року, бо це був не Помісний Собор, а зібрання підписів архієреїв про умовну ліквідацію УПЦ Київського Патріархату на вимогу Вселенського Константинопольського Патріарха Варфоломія. Без умовної ліквідації Київського Патріархату не могло бути Об’єднавчого Собору 15 грудня 2018 року і надання Томосу про автокефалію. Навпаки, Помісний Собор УПЦ Київського Патріархату 20 червня 2019 року постановив, що Українська Православна Церква Київського Патріархату продовжує своє існування і діяльність на благо українського народу та української Держави.
Після Помісного собору проти віруючих Української Православної Церкви Київського Патріархату з боку представників Православної Церкви України, за підтримки деяких чиновників Міністерства культури та Міністерства юстиції України, почалися утиски прав духовенства і вірян Київського Патріархату, мають місце спроби силового захоплення храмів і приміщень, які належать нашій Церкві, а тепер постало питання взагалі про ліквідацію Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Представники Православної Церкви України 20 червня 2019 р. захопили кілька корпусів у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі м. Києва, які на законних правах належать Київській патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, також невідомі особи захопили комплекс споруд Свято-Феодосіївського монастиря м. Києва (який є ставропігійним і перебуває під безпосереднім керівництвом Патріарха Київського і всієї Руси-України), храм Богородиці (Пирогощі) у м. Києві. Подібні незаконні дії мають місце в інших регіонах України. За підтримку Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета піддаються утискам студенти та аспіранти Київської православної богословської академії (мають місце навіть незаконні виключення з числа студентів КПБА).
Вважаємо, що така політика керівництва Православної Церкви України, підтримувана Міністерством культури України, є провокацією, яка дискредитує Україну, як європейську, правову, демократичну державу, яка взяла на себе зобов’язання перед міжнародним співтовариством гарантувати права та свободи своїм громадянам.
Такі насильницькі дії не лише позбавляють права громадян України належати до Української Православної Церкви Київського Патріархату, але й дискредитують Україну в очах міжнародних організацій, суперечать принципам демократії та підривають основи національної безпеки, розпалюють міжконфесійну ворожнечу.
Віруючих Української Православної Церкви Київського Патріархату фактично силою змушують належати до іншої конфесії – Православної Церкви України. Це порушує всі громадянські права, гарантовані законодавством України та міжнародним правом.
Свобода совісті гарантується Конституцією України. «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноосібно чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність», – зазначається в Основному Законі України.
Діяльність УПЦ Київського Патріархату гарантується ст. 35 Конституції України, ст. 18 Загальної декларації прав людини, ст. 18 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 9 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, положеннями Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
Українська Православна Церква Київського Патріархату, відповідно до православного віровчення, продовжує патріаршу традицію нашого народу, засновану блаженної пам’яті Патріархом Мстиславом (Скрипником), Патріархом Володимиром (Романюком), а тепер – Патріархом Філаретом.
Церква Христова – інституція сакральна і її ліквідувати не можна. «І Я скажу тобі Петро, тобто «камінь», і на цьому камені збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її» (Матф. 16, 18), – сказано у Священному Писанні. У новітній історії України Церкви ліквідували двічі: 1930 року Українську Автокефальну Православну Церкву та 1946 року – Українську Греко-Католицьку Церкву. Обидва рази цей антигуманний акт здійснював атеїстичний тоталітарний режим.
Прошу Вас, силою міжнародного авторитету допомогти не допустити незаконну ліквідацію нашої Церкви Міністерством культури України, захистити права та свободи віруючих Української Православної Церкви Київського Патріархату, зокрема, на свободу совісті та віросповідання, забезпечити невтручання у внутрішнє життя Української Православної Церкви Київського Патріархату, збереження майнових прав, припинити залякування, шантаж вірян та покласти край церковному рейдерству з боку Православної Церкви України та представників виконавчої влади.
Хотів би особисто зустрітися з Вами для особистого інформування про ситуацію, яка склалася з правами та свободами віруючих нашої Церкви.
З повагою,
ФІЛАРЕТ,
ПАТРІАРХ КИЇВСЬКИЙ
І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ
30.07.2019 р.
ПРЕДСТОЯТЕЛЮ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ,
БЛАЖЕННІЙШОМУ ЕПІФАНІЮ,
МИТРОПОЛИТУ КИЇВСЬКОМУ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ
ВАШЕ БЛАЖЕНСТВО!
До мене дійшла інформація про створення Вами і Священним Синодом ПЦУ ліквідаційної комісії на чолі з митрополитом Черкаським Іоаном (Яременком) про ліквідацію Київської патріархії УПЦ Київського Патріархату, як юридичної особи, та Української Православної Церкви Київського Патріархату.
У зв’язку з цим, хочу звернути Вашу увагу на те, що Ви не мали права приймати такого рішення, оскільки Київська патріархія та Українська Православна Церква Київського Патріархату не входять до складу Православної Церкви України. Ми хоч і невизнана автокефальна Церква, але незалежна.
20 червня 2019 року в Києві у Володимирському соборі відбувся Помісний Собор, вищий орган управління УПЦ Київського Патріархату, який прийняв рішення про продовження існування Київського Патріархату і про вихід зі складу Православної Церкви України.
Тому, Ви не маєте ніякої влади над нашою Церквою і Ваше рішення про створення ліквідаційної комісії не дійсне, бо воно є втручанням у внутрішнє життя іншої Церкви.
З любов’ю у Христі,
ФІЛАРЕТ,
ПАТРІАРХ КИЇВСЬКИЙ
І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ
30.07.2019 р.
ЗВЕРНЕННЯ
Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України
Філарета
до української православної пастви
Всечесні отці, дорогі браття і сестри!
Ейфорія від отримання Томосу про автокефалію Православної Церкви України проходить. Ми все більше і більше відчуваємо негативні результати Томосу. В чому це проявляється? У намаганні знищити Українську Православну Церкву Київського Патріархату. Керівництво ПЦУ в особі митрополита Епіфанія і його оточення, різними незаконними методами примусили архиєреїв перереєструвати свої єпархіальні статути на ПЦУ. Тепер вони зайнялись перереєстрацією парафіяльних статутів, а також ліквідацією Київської Патріархії.
Знищення Української Православної Церкви Київського Патріархату вимагає Вселенська Патріархія. Вселенський Патріарх відмовився надати Томос про автокефалію Київському Патріархату. Чому? Тому, що Патріархат не може бути у складі другого Патріархату, а митрополія може бути у складі другої автокефальної церкви. А Вселенська Патріархія хоче, щоб Київська Митрополія знаходилась під її впливом.
Тепер в Україні існують дві митрополії: одна підпорядкована Москві, друга знаходиться під впливом Константинополя. А Українській державі потрібна Православна Церква, яка б не підпорядковувалась ніяким церковним центрам, а була б незалежною і служила інтересам українського народу й Українській державі.
Рішення про ліквідацію статуту УПЦ Київського Патріархату та Київської патріархії УПЦ Київського Патріархату, як юридичної особи, прийняло без моєї згоди, як Патріарха, Міністерство культури України, і цим же питанням займається Міністерство юстиції України.
Таким чином, керівництво ПЦУ, разом з деякими державними чиновниками, знищують Церкву, яка їх породила і привела до влади. Наглядно Україна побачила це на двох хресних ходах 27.07.2019 р. та 28.07.2019 р. На хресному ході УПЦ Московського Патріархату було близько 50 тисяч учасників, а на хресному ході ПЦУ менше 15 тисяч осіб. Минулого року у хресному ході Київського Патріархату взяли участь 60 тисяч осіб, а в Московському тільки 20 тисяч. Це наглядні наслідки діяльності керівництва Православної Церкви України. Судити про діяльність треба не по словах, а по ділах.
Я, як Патріарх Київський і всієї Руси-України, закликаю вас, всечесні отці, дорогі браття і сестри, не руйнуйте Церкву, яка вас породила; залишайтеся у складі УПЦ Київського Патріархату, не перереєстровуйте свої парафіяльні статути на ПЦУ; будьте із незалежною Українською Православною Церквою Київського Патріархату. Ця Церква дійсно є незалежною і служить інтересам українського народу та Українській Державі, а не чужим центрам.
Нехай Господь Своєю Божественною благодаттю допомагає нам стояти на шляху правди, прямувати прямою дорогою, а не сходити на криві дороги.
Закликаю на вас Боже благословення!
м. Київ
30.07.2019 р.
Філарет,
ПАТРІАРХ КИЇВСЬКИЙ
І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ
31 липня 2019 р., у середу, відбудеться прес-конференція Предстоятеля Української Православної Церкви Київського Патріархату Святійшого Патріарха Філарета, під час якої Патріарх розповість про спробу ліквідації Української Православної Церкви Київського Патріархату, а також про порушення прав людини на свободу совісті і віросповідання чиновниками Міністерства культури України.
Захід розпочнеться о 15:00 у приміщенні Київської Патріархії за адресою Київ, вул. Пушкінська, 36.
Запрошуємо представників ЗМІ.
Акредитація журналістів за телефоном: 0979414900 (священик Олександр Шмуригін)
Прес-центр Київської Патріархії
29 липня 2019 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив панахиду, у Володимирському соборі, за упокій душі ігумені Варвари (Бороніної), саме в цей день виповнюється перша річниця від часу її упокоєння.
Його Святості співслужили настоятель собору протоієрей Борис Табачек та духовенство Володимирського собору.
Ігуменя Варвара (в миру Віра Сергіївна Бороніна) народилася 30 листопада 1927 року в Пензі (Росія), у віруючій родині Сергія і Марії.
У роки ІІ Світової війни працювала на фабриці. З молодості виявляла любов до храму і богослужіння, через що піддавалася утискам з боку атеїстичної влади. У 1950-х роках як паломниця відвідувала українські монастирі, в тому числі Києво-Печерську та Почаївську Лаври, жіночі монастирі, утвердившись у намірі стати черницею.
У 1957 р. була прийнята послушницею до Богоявленського жіночого монастиря м. Кременець Тернопільської області.
Після примусового закриття обителі радянською владою у 1959 р. разом з іншими сестрами перейшла до Свято-Троїцького Корецького жіночого монастиря Рівненської області, де також була помічницею ігумені, а потім виконувала інші послухи. На свято 40 севастійських мучеників у 1972 р. пострижена у малу схиму (мантію) з нареченням імені Варвара на честь святої великомучениці.
У 1981 році за розпорядженням митрополита Київського і Галицького Філарета, Екзарха України (нині – Патріарх Київський і всієї Руси-України), монахиня Варвара була призначена економом митрополичої резиденції в Києві. Від того часу понад 35 років матушка Варвара відповідала за господарство резиденції, кухню та організацію харчування, чистоту території та приміщень, зберігання та розповсюдження церковної літератури, яка видавалася Митрополією і Патріархією.
Усі, хто у ці роки в тих чи інших справах відвідували митрополичу резиденцію, згодом Київську Патріархію, мали можливість оцінити її смирення, старанність, працелюбність. Разом з тим, маючи значне коло господарських обов’язків, ігуменя Варвара ніколи не полишала участь в церковному богослужінні, молячись у недільні та святкові дні у Володимирському соборі.
За багатолітнє служіння і невтомні труди монахиня Варвара була возведена Патріархом Філаретом у сан ігумені, нагороджена наперсним хрестом з прикрасами. Також її праця була відзначена церковними орденами святої великомучениці Варвари і святої рівноапостольної княгині Ольги, держаним орденом княгині Ольги.
Протягом останніх років через поганий стан здоров’я відійшла від активної праці, хворобою була прикута до постелі, однак регулярно приймала Святі Тайни, покладаючи все уповання на Бога, служінню Якому присвятила своє життя.
У зв’язку з різким погіршенням самопочуття ранком 29 липня 2018 р. духівник протоієрей Іоан Київський прочитав над нею канон на відхід душі, після чого за пів години ігуменя Варвара мирно спочила, віддавши дух свій у руки Божі.
Вічна пам’ять і Царство Небесне приснопам’ятній ігумені Варварі.
28 липня Православна Церква вшановує пам’ять святого рівноапостольного князя Володимира – хрестителя Київської Руси-України. Саме у цей день відзначає своє храмове свято головний собор Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Храм-шедевр з архітектурно-мистецької точки зору є кафедральним храмом, де звершує своє служіння більше 50 років Святійший Патріарх Філарет. Собор є духовним осередком і улюбленим храмом для багатьох киян і гостей столиці, адже в ньому щодня звершуються богослужіння, знаходяться всесвітньо відомі християнські святині, тисячі людей зустрічаються з Богом у молитві в цьому святому місці.
З нагоди храмового свята у Володимирському соборі (бульв. Шевченка, 20), відбудуться урочисті богослужіння:
27 липня, субота, о 17.00 буде звершено урочисте Всенічне бдіння;
28 липня, неділя, о 7.00 та о 10.00 будуть служитися Божественні літургії.
Святкові богослужіння, Всенічне бдіння та Божественну літургію о 10 годині, звершить Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, у співслужінні єпископату і духовенства Української Православної Церкви Київського Патріархату. Після завершення патріаршої літургії (близько 12.00) відбудеться Хресний хід навколо Володимирського собору.
Ми запрошуємо вірян Української Православної Церкви до спільної молитви та подаємо Вашій увазі корокі відомості з історії та сьогодення головного храму Української Церкви.
Храм було вирішено збудувати у 1852 році, на честь майбутнього дев’ятисотріччя Хрещення Руси святим рівноапостольним князем Володимиром. Віряни з усієї Російської імперії почали жертвувати кошти на храм. 15 (27) липня 1862 у присутності великої кількості духовенства і вірян митрополит Київський і Галицький Арсеній заклав перший камінь майбутнього храму. Спорудження храму розпочалося в 1862, а закінчилося в 1882.
Собор було побудовано у неовізантійському стилі, початковий проект собору склали архітектори Іван Штром і Павло Спарро; пізніше його переробив архітектор Олександр Беретті. У споруджені собору брали участь архітектори Рудольф Бернгард, К. Я. Маєвський, Володимир Ніколаєв.
Собор у плані — традиційний давньоруський шестистовпний триапсидний храм, але увінчаний сьома банями.
Значну художню цінність мають внутрішні настінні розписи, які виконали 1885—1896 відомі на весь світ художники та іконописці В.М. Васнецов, М.В. Нестеров, Павло Свєдомський, В.О. Котарбінський, М.К. Пимоненко, М.О. Врубель, В.Д. Замирайло, С.П. Костенко під загальним керівництвом професора А.В. Прахова.
Навесні 1896 року розпис і оздоблення собору практично були завершені, за винятком Ольгинського та Борисоглібського преділів на хорах.
20 серпня 1896 року митрополит Іоаникій освятив Свято-Володимирський собор, який відразу став дуже популярним серед киян, особливо молоді. Сюди приходили студенти Університету святого Володимира і Володимирського кадетського корпусу, першої та другої київської гімназій. Відвідувачам подобався собор не тільки своєю грандіозністю й художньою неповторністю, але й урочистістю, піднесеністю служб, чому сприяє ще й унікальна акустика собору, в якій кожне слово наче возвишається, лине в небо…Тут співав один з кращих у Києві церковних хорів під керівництвом видатного українського регента Якова Калішевського (1856-1923).
У травні 1914 року при соборі було засноване Свято-Володимирське братство, яке опікалося солдатами і пораненими на фронтах першої світової війни. 19 березня 1917 року в соборі відбулося урочисте богослужіння пам’яті Т.Г. Шевченка, після якої багатотисячна маніфестація рушила до пам’ятника Богдану Хмельницькому, де відбувся один з перших в Україні національних мітингів з вимогою надати Україні незалежність.
З приходом до влади більшовиків розпочався неприхований терор проти всіх проявів релігійного життя. Особливо жорстоко переслідувалися священики та ієрархи церкви. Влада не тільки перешкоджала проведеню служб в церквах, але й брутально конфісковувала сакральні речі, особливо із коштовних металів, влаштовувала провокаційні виходки під час служб. У Володимирському соборі було забрано велику кількість безцінних як в художньому значенні так і щодо духовного призначення речей, зняли всі дзвони, заборонили його опалювати, що привело до руйнації розписів. А в 1929 році собор взагалі був закритий. ВУЦВИК ухвалив рішення перетворити цей храм у Музей антирелігійної пропаганди. Якийсь час тут знаходилися архівні фонди місцевих органів влади, потім книгосховище педагогічного інституту…
Після переведення в 1934 році столиці України з Харкова до Києва, влада вирішила перетворити “Київ церковний у Київ індустріальний”. Свято-Володимирський собор, перлина як художнього так і центру духовного життя Києва, поставили першим у постишевському списку на знищення. Адже саме на місці Свято-Володимирського собору мала починатися магістраль революційних маніфестацій. Для того, щоб її прокласти, більшовицький уряд намітив знести також Софію Київську та Золотоверхий Михайлівський собор, перенести в інше місце пам’ятник Богданові Хмельницькому. Бог відвернув грішні руки войовничих атеїстів від Софії і Володимирського собору, які не розділили страшну долю 21 київського храму, серед яких був і Золотоверхий Михайлівський собор XI ст.
У 1944 році Свято-Володимирський собор став кафедральним храмом митрополита Київського і Галицького, екзарха України. Проте служби проводилися тут тільки з дозволу влади. І тільки в шістдесятих роках XX ст., коли київсько-галицьку митрополію очолив митрополит Філарет (Денисенко) значно пожвавилося духовне життя в Свято-Володимирському соборі. Окрім церковних служб тут проводилися таїнства хрещення і вінчання, урочисті служби, присвячені православним святам, спільні з іншими ієрархами молитви. Тут відбувалися головні урочистості, тисячоліття хрещення Руси-України (1988) у Києві.
Після проголошення незалежності України в церковному житті відбулися великі зміни. Постала Київська патріархія Української Православної Церкви. У 1995 році у Свято-Володимирському храмі відбувся собор Української Православної церкви Київського Патріархату, на якому митрополит Філарет (Денисенко), який понад тридцять років служив у цьому храмі, був обраний Патріархом Руси-України.
Володимирський собор є рідним і любимим для багатьох киян і гостей столиці. Тут перебувають великі святині християнства – мощі святої великомучениці Варвари, мощі священномученика Макарія, митрополита Київського, чудотворна ікона Божої Матері “Гербовецька”, ікона із часточкою мощей святителя Миколая чудотворця та інші святині. У храмі щодня зранку і ввечері звершуються богослужіння, кожного Божого дня служиться Свята Євхаристія, тисячі людей приймають таїнство Хрещення, тисячі сімей отримують Боже благословення у таїнстві Вінчання, сотні тисяч вірян отримують Божу благодать і допомогу у молитві, спілкуванні з Богом.
Свято-Володимирський патріарший собор – велична духовна і мистецька пам’ятка українського народу. Він несе нам і нашим нащадкам візію часу, великих і вікопомних подій християнської історії.
Переступивши поріг Свято-Володимирського собору людина потрапляє в особливий світ духовної гармонії, наче піднімається над земними турботами, забуває про буденність життя, веде внутрішній діалог із Богом і святими, діяння яких знайшло відображення у неповторних у своїй красі розписах храму.
24 липня Православна Церква вшановує пам’ять святої рівноапостольної Ольги, великої княгині Київської, у святому хрещенні Єлени (969).
Цього року виповнюється 1050 років із дня упокоєння святої рівноапостольної Ольги.
З нагоди ювілею, у день пам’яті святої, 24 липня о 9 годині Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершить Божественну літургію у преділі на честь рівноапостольної княгині Ольги, який знаходиться на другому поверсі Свято-Володимирського кафедрального собору.
Запрошуємо вірян до спільної молитви та вшанування пам’яті рівноапостольної княгині Ольги – правительки Київської держави, яка багато потрудилася у поширенні Христової віри серед нашого народу.
«Величаємо тебе, свята рівноапостольна княгине Ольго, як зорю ранню, що із землі нашої засяяла, і світло віри православної народу своєму провістила». Такими словами православні українці прославляють свою святу княгиню Ольгу, адже своїм життям вона стала провісницею християнської ери на теренах Руси-України.
Її життя було сповнене великих подій та звершень. Початок правління княгині пов’язаний із її одруженням з київським князем Ігорем. Це сталося у 903 році. Від союзу з київським князем народився син Святослав, котрий був батьком святого рівноапостольного князя Володимира.
У 948 році князя Ігоря вбили древляни внаслідок конфлікту під час збирання данини. Тоді, оскільки син Святослав був дуже малим, Ольга стає повноправною правителькою Київської Руси.
Княгиня Ольга увійшла в історію як великий творець державного життя і культури Київської Руси. У 954 році княгиня Ольга з метою релігійного паломництва і дипломатичної місії вирушила до Царгороду.
Перебуваючи в Константинополі, свята княгиня мала можливість ознайомитися з величчю та красою православного богослужіння. У 955 р. Ольга прийняла хрещення, взявши собі християнське ім’я Єлена, на честь рівноапостольної Єлени, матері святого царя Костянтина Великого. Таїнство хрещення над нею звершив Патріарх Константинопольський Феофілакт, хрещеним батьком київської княгині став сам візантійський імператор Костянтин Багрянородний.
Прийнявши християнство, Ольга всіма засобами підтримувала своїх братів по вірі і трудилася на місіонерській ниві, знищуючи язичницьких ідолів, будуючи храми і проповідуючи ідеали Євангелія, які багатьом русичам западали в душу. Свого сина Святослава вона теж прагнула навернути до Христа, але, лояльний до християнства, він боявся робити цей крок, оскільки вважав, що його одноплемінники-язичники не зрозуміють його і будуть сміятися над ним. Вояка-Святослав, який проводив в походах більшу частину свого життя, до самої своєї трагічної загибелі в 972 році так і не став християнином.
Після повернення з Візантії Ольга утверджувала істинну віру в Київській Руси. Вона збудувала в Києві церкву в ім’я святителя Миколая, у Вітебську (тепер Білорусія) церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці, започаткувала встановлення придорожних хрестів, які так і називаються Ольжиними. Упокоїлась свята княгиня Ольга у 969 році 11 липня (ст. стиль) 24 липня за новим, заповівши поховати її за християнським обрядом. Її нетлінні мощі спочивали в Десятинній церкві в Києві.
Свята Рівноапостольна княгиня Ольга була канонізована Православною Церквою в 1547 році.
Свята рівноапостольна велика княгине Ольго, моли Бога за нас!
Прес-центр Київської Патріархії
28 липня 2019 року Українська Церква вшановує пам’ять святого рівноапостольного великого князя Київського Володимира та відзначає 1031-шу річницю хрещення Київської Руси-України.
Цей день є храмовим святом Володимирського патріаршого кафедрального собору м. Києва.
З нагоди свята у Володимирському соборі (бульв. Шевченка, 20), відбудуться урочисті богослужіння:
27 липня, субота, о 17.00 буде звершено урочисте Всенічне бдіння;
28 липня, неділя, о 7.00 та о 10.00 будуть служитися Божественні літургії.
Святкові богослужіння, Всенічне бдіння та Божественну літургію о 10 годині, звершить Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, у співслужінні єпископату і духовенства Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Після завершення патріаршої літургії (близько 12.00) відбудеться Хресний хід навколо Володимирського собору.
Запрошуємо вірян до спільної молитви за Україну та Помісну Українську Православну Церкву.
Прес-центр Київської Патріархії