ЗВЕРНЕННЯ Помісного Собору до української православної пастви

ПОМІСНИЙ СОБОР

Української Православної Церкви Київського Патріархату

20 червня 2019 року

 

ЗВЕРНЕННЯ

Помісного Собору Української Православної Церкви
Київського Патріархату до української православної пастви

 

Дорогі браття і сестри!

Ми, учасники освяченого Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату, зібравшись у Свято-Володимирському кафедральному патріаршому соборі та бажаючи мати благословенний мир, любов Христову і братську єдність у спільній справі розбудові Української Православної Церкви, звертаємося до Вас, улюблені у Христі браття і сестри.

У важкий час зібралися ми, щоби піднести свій соборний голос проти чергової спроби поневолити нашу Українську Православну Церкву.

Багато років український православний народ молився за єдність Українського Православ’я, бажаючи стати в сім`ї вільних православних народів визнаною Церквою-Сестрою. Ми покладали надію на нашу Константинопольську Матір-Церкву, яка й мала через скасування неканонічного приєднання древньої Київської митрополії до Московської Церкви у 1686 році, відновити історичну справедливість і канонічний порядок. Ми дякуємо Вселенському Константинопольському Патріархату за наданий Томос Українській Церкві, однак він нас не влаштовує, бо замість єдності, привів до церковної смути та розділення. Наданий нам з Константинополя статут нашої Церкви і Томос не відповідають інтересам мільйонів українських вірних і українській церковній традиції. Згідно наданого Томосу ми маємо відмовитися навіть від української назви нашої Церкви, ми також маємо відмовитися від наших братів і сестер в діаспорі, а українські церкви передати у підпорядкування Константинополя, ми позбавляємося права варіння мира і повинні брати його тільки в Константинополі, що ставить нашу Церкву в пряму залежність, і не відповідає канонічному порядку. Крім того, на українській канонічній території Константинополь визначив за собою право відкривати ставропігії й мати Екзархат, а також право суду над Українською Церквою, у виключних випадках. Подібних томосів про автокефалію немає в жодній Помісній Православній Церкві.

В Україні припинилися переходи громад з Московського Патріархату до Української Православної Церкви через те, що Православна Церква України опинилася в залежності від Константинопольського Патріархату. Архієреї, духовенство та миряни Московського Патріархату в Україні не бачать дійсної автокефалії Української Православної Церкви та вважають недоцільним змінювати одне підпорядкування Москві на інше – Константинополю, про це свідчить заяви ієрархів цієї Церкви.

Обраний Предстоятель митрополит Епіфаній замість того, щоб примирювати та  об’єднувати Українське Православ’я, вніс непорозуміння та смуту в церковне життя і поглибив розділення.

На жаль, Томос про автокефалію Української Православної Церкви не приніс визнання цієї автокефалії іншими Помісними Православними Церквами, тільки Константинопольським Патріархатом.

Нагадаємо, що Українська Церква – древня Київська митрополія мала канонічну територію, що простягалася від земель теперішньої Польщі до Поволжя та від земель Прибалтики до земель чорноморського узбережжя та гідно зберігає славу заповітів митрополитів Київських, свято береже всі настанови святих отців. Тому Українська Православна Церква має право мати статус Патріархату. Саме Київський Патріархат протягом майже трьох десятків років був і лишається духовною силою, яка надихає наш народ на боротьбу за своє цивілізоване демократичне майбутнє, перебуває у живій єдності зі своїм народом.

Тому ми закликаємо архієреїв, духовенство та всю українську паству до єдності, молитви та підтримки Української Православної Церкви Київського Патріархату, яка дійсно стоїть на позиції незалежності Української Церкви від Москви і Константинополя та служить інтересам українського народу і Української Держави.

Пресвята, Животворча і Нероздільна Тройця: Отець, Син і Святий Дух нехай завжди укріпляє Святу Українську Православну Церкву Київського Патріархату та благословляє її буття, спрямоване на спасіння її благочестивої пастви.