29 листопада – день пам’яті святого Апостола і Євангелиста Матфея

Святий апостол i євангелист Матфей був апостолом із Дванадцяти. До свого навернення до Христа Матфей служив митарем, збирачем податків для Риму. Почувши слова Ісуса Христа: «Іди за Мною» (Мф. 9. 9), він залишив свою посаду і пішов за Спасителем. Сприйнявши благодатні дари Духа Святого, апостол Матфей спочатку проповідував у Палестині. Перед виходом на проповідь у далекі країни на прохання християн-іудеїв, що залишалися в Єрусалимі, апостол написав Євангеліє. У ряду книг Нового Завіту Євангеліє від Матфея стоїть на першому місці. Написано єврейською (арамейською) мовою. Слова і діяння Спасителя Матфей викладає відповідно до трьох видів служіння Христа: як Пророка і Законодавця, Царя над світом невидимим і видимим і Первосвященика, що приносить жертву за гріхи всіх людей.

Святий апостол Матфей обійшов з Євангельською проповіддю Сирію, Мідію, Персію і Парфію, закінчивши свої проповідницькі праці мученицькою смертю в Ефіопії. Країна ця була населена племенами канібалів з доволі примітивними звичаями і віруваннями. Святий апостол Матфей своєю проповіддю тут навернув декількох ідолопоклонників до віри в Христа, заснував Церкву і побудував храм у місті Мірму, поставив у ній єпископом свого супутника на ім’я Платон. Коли апостол старанно благав Бога про навернення ефіопів, під час молитви явився йому Сам Господь в образі хлопця і, давши жезл, наказав поставити його біля дверей храму. Господь сказав, що з цього жезла виросте дерево і буде приносити плоди, а від кореня його буде випливати джерело води. Вмившись у воді і споживши плодів, ефіопи змінять свій прикрий норов, стануть добрими і лагідними.

Коли апостол ніс жезл до храму, то зустрів на шляху дружину і сина правителя цієї країни Фулвіана, одержимих нечистим духом. Святий апостол ім’ям Ісуса Христа зцілив їх. Це диво звернуло до Господа ще безліч язичників. Але володар не хотів, щоб його піддані стали християнами і перестали поклонятися язичницьким богам. Він звинуватив апостола в чаклунстві і наказав стратити його. Святого Матфея поклали обличчям вниз, засипали хмизом і підпалили. Коли вогнище розгорілося, то всі побачили, що вогонь не шкодить святому Матфею. Тоді Фулвіан наказав додати хмизу в багаття, обливши його смолою і поставивши навколо дванадцять ідолів. Але полум’я розтопило ідолів і обпалило Фулвіана. Переляканий ефіоп звернувся до святого з благанням про помилування, і по молитві апостола полум’я згасло. Тіло святого апостола залишилося неушкодженим, і він відійшов до Господа (60 р.). Правитель Фулвіан гірко розкаявся в скоєному. але сумнівів своїх не залишив. Він звелів покласти тіло святого Матфея в залізну труну і кинути в море. При цьому Фулвіан сказав, що якщо Бог  збереже тіло Матфея у воді, як зберіг його у вогні, то слід поклонятися цьому Єдиному Правдивому Богові.

У ту ж ніч до єпископа Платона у сні з’явився апостол Матфей і наказав йому йти з кліром на берег моря і знайти там його тіло. Прийшов на берег і Фулвіан зі своєю свитою. Винесений хвилею гріб був з честю перенесений у храм, побудований апостолом. Тоді Фулвіан попросив у Матфея прощення після чого єпископ Платон хрестив його з ім’ям Матфей, яке дав йому за велінням Божим. Фулвіан згодом прийняв єпископство і продовжив справу навернення свого народу.